колонка

Значення в інших словниках

1. колонка — коло́нка іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. колонка — -и, ж. 1》 Зменш. до колона 1). 2》 Ряд цифр, слів, послідовно розміщених по вертикалі. || Стовпець друкарського набору. || Відбиток такого стовпця в книзі, газеті. 3》 Назва різноманітних пристосувань у формі видовженого циліндра, напр. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. колонка — Стовпець, див. пілерс Словник чужослів Павло Штепа
4. колонка — КОЛО́НКА, и, ж. 1. Зменш. до коло́на 1. Серед лісу колонок, якими були підперті піддашшя, чорніли двері й вікна (М. Коцюбинський); Хотіли знести стару альтанку з покришеними колонками, та Труда не дала (В. Словник української мови у 20 томах
5. колонка — КОЛО́НКА (ряд цифр, слів, рядків тексту тощо, розташованих по вертикалі), КОЛО́НА розм., СТОВПЕ́ЦЬ, СТО́ВПЧИК, СТОВП розм.; ШПА́ЛЬТА (ряд коротких рядків у газеті, журналі і т. ін., розташованих один під одним). Словник синонімів української мови
6. колонка — Коло́нка, -нки, -нці; -ло́нки, -нок Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. колонка — КОЛО́НКА, и, ж. 1. Зменш. до коло́на 1. Для бойківського житла характерні низькі й довгі галереї на колонках по головному фасаду (Дерев. зодч. Укр., 1949, 16); Серед лісу колонок, якими були підперті піддашшя, чорніли двері й вікна (Коцюб., І, 1955, 290). Словник української мови в 11 томах