конкретний

(факт) <�чітко> визначений <�окреслений>, фр. певний <н. у певних умовах>; (приклад) реальний; ФІЛ. не абстрактний; пор. ТОЧНИЙ.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

конкретний — конкре́тний прикметник Орфографічний словник української мови
конкретний — [конкретнией] м. (на) -тному/ -т(‘)н'ім, мн. -т(‘)н'і Орфоепічний словник української мови
конкретний — -а, -е. Який існує реально; цілком точний, предметно визначений; прот. абстрактний. || Який виражає цілком точні, предметно визначені поняття. Конкретна музика — звукові композиції, які виникають внаслідок запису різноманітних природних або штучних звуків, їх перетворення чи монтажу. Великий тлумачний словник сучасної мови
конкретний — Речевий, речовий, вагомий, наочний, намацальний, див. реальний Словник чужослів Павло Штепа
конкретний — КОНКРЕ́ТНИЙ, а, е. Який існує реально; цілком точний, предметно визначений; протилежне абстрактний. Воля, воля і воля! Це чарівне слово .. з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало [у сприйнятті хлопця] більш конкретну форму (М. Словник української мови у 20 томах
конкретний — А, -е. Підсилювальний прикметник; сильний, потужний, серйозний, великий тощо. Отримати у вічне користування кілька конкретних ворогів (ПіК). Словник сучасного українського сленгу
конкретний — конкре́тний (від лат. concretus – згущений, ущільнений, затверділий) реальний, точний, всебічно пізнаний в усіх зв’язках і відношеннях. Протилежне – абстрактний. Словник іншомовних слів Мельничука
конкретний — Конкре́тний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
конкретний — КОНКРЕ́ТНИЙ, а, е. Який існує реально; цілком точний, предметне визначений; протилежне абстрактний. Воля, воля і воля! Це чарівне слово.. з літами, під впливом витворених панщиною умов, прибирало [у хлопця] більш конкретну форму (Коцюб., І, 1955. Словник української мови в 11 томах