1. Словник синонімів Караванського

коритися

Підкорятися, скорятися, слухатися, о. хилити голову <�чоло>, ходити по шнуру, ходити в шорах; ЖМ. підлягати, піддаватися, хилитися.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коритися — кори́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. коритися — (беззаперечно слухати кого-небудь, бути залежним від когось) ходити в шорах; ходити [як] по шнуру; ходити навшпиньки; ходити на пальцях (на [одних великих] пальчиках); ходити (йти, бути, перебувати і т. ін. Словник фразеологічних синонімів
  3. коритися — I гнутися (перед ким), годити (кому), здаватися, зменшитися, капітулювати, м'якшати (про характер), піддаватися, підкорятися, поволятися, покорятися, схилятися, упокорюватися, хилитися Фразеологічні синоніми: бути тихшим води, нижчим трави... Словник синонімів Вусика
  4. коритися — -рюся, -ришся, недок., кому, чому. Беззаперечно слухатися кого-небудь, підлягати комусь, чомусь; підкорятися. || чому. Робити, чинити, поводитися відповідно до чого-небудь, згідно з чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коритися — КОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок., кому, чому і без прям. дод. Беззаперечно слухатися кого-небудь, підлягати комусь, чомусь; підкорятися. Улас .. не любив нікому кланяться та кориться (І. Нечуй-Левицький); – Ну, то що ж? Коли так випало, – треба коритися. Словник української мови у 20 томах
  6. коритися — ПІДКОРЯ́ТИСЯ кому (бути слухняним, покірним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів), КОРИ́ТИСЯ, ПОКОРЯ́ТИСЯ, СКОРЯ́ТИСЯ, ПІДДАВА́ТИСЯ, СЛУХАТИСЯ кого, СЛУ́ХАТИ кого, ГНУ́ТИСЯ перед ким, СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, ПОХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм. Словник синонімів української мови
  7. коритися — Кори́тися, -рю́ся, -ри́шся, -ря́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. коритися — КОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок., кому, чому. Беззаперечно слухатися кого-небудь, підлягати комусь, чомусь; підкорятися. Улас.. не любив нікому кланяться та кориться (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. коритися — Коритися, -рю́ся, -ришся гл. 1) Подчиняться, покоряться. Того не роби, рибочко, а корись твоєму батькові. Федьк. Бачить, що корюся, та ще й гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвались. МВ. І. 29. 2) Повиноваться. Біси коряться нам в ім'я Твоє. Єв. Л. X. 17. Словник української мови Грінченка