1. Словник фразеологічних синонімів

коритися

(беззаперечно слухати кого-небудь, бути залежним від когось) ходити в шорах; ходити [як] по шнуру; ходити навшпиньки; ходити на пальцях (на [одних великих] пальчиках); ходити (йти, бути, перебувати і т. ін.) на поводку (на поводі) в кого, чиєму; ходити [як (мов, немов і т. ін.)] по струні (по струнці, по струночці).

[Ізоген:] Тепера з молодими трудно. Мов коні-неуки, рвуть поводи і не хотять ніяк ходити в шорах (Леся Українка, 3, 1952, с. 297); [Іван:] Гори передо мною, по шнуру ходи! Ото по мені! (Панас Мирний, 5, 1955, с. 242); Коло мене жінка буде ходити навшпиньки, на одних великих пальчиках (Нечуй-Левицький, 2, 1965, с. 17); – Ти мій авторитет підриваєш! На поводку в Гайворона ходиш! (Зарудний, На білому світі, 1967, с. 274); – Ге-е! У мене так! – знову опускаючись на місце, сказав Яків, – у мене держись! Сказано по струні ходи – і ходи! (Панас Мирний, 4, 1970, с. 229); Йонька… ганьби забути не міг, вона вічно смоктала його за серце, як чорна п’явка, і часто він вибухав таким гнівом, що всі ходили як по струнці, чекаючи доки перейде буря (Тютюнник, Вир, 1964, с. 7); У них [панів] жінки перед мужиками як по струночці ходять (Квітка-Основ’яненко, 2, 1956, с. 473.)

Джерело: Словник фразеологічних синонімів на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. коритися — кори́тися дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. коритися — Підкорятися, скорятися, слухатися, о. хилити голову <�чоло>, ходити по шнуру, ходити в шорах; ЖМ. підлягати, піддаватися, хилитися. Словник синонімів Караванського
  3. коритися — I гнутися (перед ким), годити (кому), здаватися, зменшитися, капітулювати, м'якшати (про характер), піддаватися, підкорятися, поволятися, покорятися, схилятися, упокорюватися, хилитися Фразеологічні синоніми: бути тихшим води, нижчим трави... Словник синонімів Вусика
  4. коритися — -рюся, -ришся, недок., кому, чому. Беззаперечно слухатися кого-небудь, підлягати комусь, чомусь; підкорятися. || чому. Робити, чинити, поводитися відповідно до чого-небудь, згідно з чимсь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. коритися — КОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок., кому, чому і без прям. дод. Беззаперечно слухатися кого-небудь, підлягати комусь, чомусь; підкорятися. Улас .. не любив нікому кланяться та кориться (І. Нечуй-Левицький); – Ну, то що ж? Коли так випало, – треба коритися. Словник української мови у 20 томах
  6. коритися — ПІДКОРЯ́ТИСЯ кому (бути слухняним, покірним виконавцем чиєїсь волі, чиїх-небудь наказів), КОРИ́ТИСЯ, ПОКОРЯ́ТИСЯ, СКОРЯ́ТИСЯ, ПІДДАВА́ТИСЯ, СЛУХАТИСЯ кого, СЛУ́ХАТИ кого, ГНУ́ТИСЯ перед ким, СХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, ПОХИЛЯ́ТИСЯ перед ким, розм. Словник синонімів української мови
  7. коритися — Кори́тися, -рю́ся, -ри́шся, -ря́ться Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  8. коритися — КОРИ́ТИСЯ, рю́ся, ри́шся, недок., кому, чому. Беззаперечно слухатися кого-небудь, підлягати комусь, чомусь; підкорятися. Улас.. не любив нікому кланяться та кориться (Н.-Лев. Словник української мови в 11 томах
  9. коритися — Коритися, -рю́ся, -ришся гл. 1) Подчиняться, покоряться. Того не роби, рибочко, а корись твоєму батькові. Федьк. Бачить, що корюся, та ще й гірш мене зневажає, а далі й бити вже порвались. МВ. І. 29. 2) Повиноваться. Біси коряться нам в ім'я Твоє. Єв. Л. X. 17. Словник української мови Грінченка