курява

Значення в інших словниках

1. курява — ку́рява іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. курява — див. вітер; заметіль; пил Словник синонімів Вусика
3. курява — -и, ж. Дрібні тверді частинки, що нависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь. || Такі часточки, що вихором крутяться в повітрі. || Дуже дрібні частки снігу, що носяться в повітрі. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. курява — КУ́РЯВА, и, ж. Дрібні тверді частинки, що зависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь. Берлин рушив, а Івася курява покрила... (Т. Шевченко); Я одітхнув вільніше, протер очі від куряви і оглянувся навкруги (М. Словник української мови у 20 томах
5. курява — ПИЛ (дрібні частинки ґрунту, що зависають у повітрі або вкривають якусь поверхню), ПО́РОХ, ПОРОХНЯ́ВА, ПОРОХНЯ́ рідше, ПОРОХНО́ рідше, ПРАХ заст.; ПИЛЮ́ГА розм., ПИЛЮ́КА розм., ПИЛЯ́КА рідше, КО́ПІТ розм. рідше (густий); КУ́РЯВА, КУ́РИЩЕ підсил. Словник синонімів української мови
6. курява — Ку́рява, -ви, -ві Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. курява — КУ́РЯВА, и, ж. Дрібні тверді частинки, що нависають у повітрі або осідають на поверхні чого-небудь. Берлин рушив, а Івася курява покрила… (Шевч., І, 1963, 40); Я одітхнув вільніше, протер очі від куряви і оглянувся навкруги (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
8. курява — Курява, -ви ж. 1) Пыль. Іде шляхом до Києва берлин шестернею... Опинився против старців — курява лягає. Шевч. 89. У степу курява така, наче чия велика панщина почала віяти жито на току. ЗОЮР. І. 291. 2) Мятель, вьюга. Не велика курява, та багато людей губить. Ном. № 13842. Словник української мови Грінченка