ланець

Значення в інших словниках

1. ланець — Ла́нець: — обірванець, голяк [30] Словник з творів Івана Франка
2. ланець — ла́нець іменник чоловічого роду, істота старець розм. лане́ць іменник чоловічого роду ланцюг діал. Орфографічний словник української мови
3. ланець — див. бідний; ледачий Словник синонімів Вусика
4. ланець — I лан`ець-нця, ланц, -а, ч., зах. Ланцюг. II л`анець-нця, ч., розм. 1》 Одягнена в лахміття людина; старець. || Уживається як лайливе слово. 2》 звичайно мн. Старі, поношені речі хатнього вжитку (звичайно одяг, білизна); ганчірки. || Зневажлива назва речей хатнього вжитку; барахло. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. ланець — ЛА́НЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Одягнена в лахміття людина; старець. Забравши деяких Троянців, Осмалених, як гиря, ланців, П'ятами з Трої накивав [Еней] (І. Котляревський); – Я гоноровий шляхтич.. Словник української мови у 20 томах
6. ланець — БІДНЯ́К (бідна, убога людина), БІ́ДНИЙ, УБО́ГИЙ (ВБО́ГИЙ), БІДА́К розм., БІДА́Р розм., НЕІМУ́ЩИЙ книжн., заст., ЗЛИ́ДАР підсил., ЗЛИ́ДЕНЬ підсил. розм., НУЖДА́Р підсил. розм., ГО́ЛИЙ підсил. рідше, ЖЕБРА́К зневажл., СТА́РЕЦЬ зневажл. Словник синонімів української мови
7. ланець — Ла́нець, ла́нця, -нцеві; ла́нці, -нців Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
8. ланець — ЛА́НЕЦЬ, нця, ч., розм. 1. Одягнена в лахміття людина; старець. Забравши деяких Троянців, Осмалених, як гиря, ланців, П’ятами з Трої накивав [Еней] (Котл., І, 1952, 65); — Я гоноровий шляхтич.. Словник української мови в 11 томах
9. ланець — Ланець, -нця м. Оборванецъ, оборвышъ, голякъ, сорванецъ. Забравши деяких троянців, осмалених як гиря ланців, п'ятами з Трої накивав. Котл. Ен. І. 5. Ой, мати моя старая, за що ти мене скарала, за ланця мене оддала? Мет. 263. ув. ланцюга. Ланцюга що дня п'є, прийде додому, мене б'є. Мет. 263. Словник української мови Грінченка