маятник

Значення в інших словниках

1. маятник — ма́ятник іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. маятник — -а, ч. 1》 Стрижень, який верхнім кінцем прикріплений до нерухомої точки й рівномірно коливається. Маятник Фуко. 2》 Колісце, що регулює хід годинника. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. маятник — Коливальце Словник чужослів Павло Штепа
4. маятник — МА́ЯТНИК, а, ч. 1. Стрижень, який верхнім кінцем прикріплений до нерухомої точки й рівномірно коливається. В світлиці не було нікого. Тільки маятник здорового годинника нешвидко й з повагою цокав (І. Нечуй-Левицький); На стіні цокали годинники. Словник української мови у 20 томах
5. маятник — Матеріальне тіло, підвішене на осі (фізич. м.), або матеріальна точка, підвішена на невагомій нерозтяжній нитці (математичний м.), що коливається відносно положення рівноваги; під час руху м. відбувається постійна зміна потенціальної енергії в кінетичну і навпаки. Універсальний словник-енциклопедія
6. маятник — МА́ЯТНИК (пристрій у годиннику тощо); ВАГА́ДЛО заст. (висячий). Довгий широкий маятник коло стінного годинника тихо стукав серед страшної тиші (І. Нечуй-Левицький); Тодішні дзиґарі не дзвонили й не мали вагадла (М. Коцюбинський). Словник синонімів української мови
7. маятник — МА́ЯТНИК, а, ч. 1. Стрижень, який верхнім кінцем прикріплений до нерухомої точки й рівномірно коливається. В світлиці не було нікого. Тільки маятник здорового годинника нешвидко й з повагою цокав (Н.-Лев., III, 1958, 38); На стіні цокали годинники. Словник української мови в 11 томах