мужва

Значення в інших словниках

1. мужва — мужва́ іменник жіночого роду збірн. Орфографічний словник української мови
2. мужва — див. селянин; хлібороб; чернь Словник синонімів Вусика
3. мужва — -и, ж., збірн. 1》 заст., зневажл. Мужики, селяни. 2》 перен., заст., зневажл., лайл. Про невихованих, неосвічених людей. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. мужва — МУЖВА́, и́, ж., збірн., заст. 1. зневажл. Мужики, селяни. – Мужва підійме носа, а в наших кишенях буде – свись! (І. Нечуй-Левицький); [Єлисей:] Ну так же досадно, що за обідом, опріч попів, одна тільки мужва сиділа. Певно, гордують нами панки? (М. Словник української мови у 20 томах
5. мужва — МУЖВА́, и́, ж., збірн. 1. дорев., зневажл. Мужики, селяни. — Мужва підійме носа, а в наших кишенях буде — свись! (Н.-Лев., IV, 1956, 27); [Єлисей:] Ну так же досадна, що за обідом, опріч попів, одна тільки мужва сиділа. Певно, гордують нами панки? (Крон. Словник української мови в 11 томах
6. мужва — Мужва, -ви́ ж. соб. Мужичье. Якась мужва обідрана. Рудч. Ск. II. 82. Сказано мужва — не розчовпе, що піп у церкві скаже, та й торочить, що робити гріх. Купян. у. Убірайтесь ік нечистій матері, мужва невмивана. К. ЧР. 354. Словник української мови Грінченка