напувати

Значення в інших словниках

1. напувати — напува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. напувати — -аю, -аєш і напоювати, -юю, -юєш, недок., напоїти, -ою, -оїш, док., перех. 1》 Давати комусь пити, напитися чого-небудь. || Частуючи, давати пити спиртні напої. 2》 перен. Наповнювати, насичувати чим-небудь (звуками, запахами і т. ін.). 3》 перен. Зрошувати, насичувати вологою. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. напувати — НАПУВА́ТИ, а́ю, а́єш і НАПО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАПОЇ́ТИ, ою́, о́їш, док., кого, що. 1. Давати комусь пити, напитися чого-небудь. Малі хлопці стовпились біля криниці, коней напувають (Леся Українка); Мирослава напувала Лукерку Василівну чаєм (І. Словник української мови у 20 томах
4. напувати — НАСИ́ЧУВАТИ (наповнювати що-небудь рідиною, парою, запахом і т. ін.), ПРОСО́ЧУВАТИ, ПРОСЯКА́ТИ також із сл. собою, НАПУВА́ТИ (НАПО́ЮВАТИ) поет., ПОЇ́ТИ поет.; ПРОЙМА́ТИ (про вологу, запахи, звуки тощо). — Док. Словник синонімів української мови
5. напувати — Напува́ти, -ва́ю, -ва́єш; див. напої́ти Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. напувати — НАПУВА́ТИ, а́ю, а́єш і НАПО́ЮВАТИ, юю, юєш, недок., НАПОЇ́ТИ, ою́, о́їш, док., перех. 1. Давати комусь пити, напитися чого-небудь. Малі хлопці стовпились біля криниці, коней напувають (Л. Укр., III, 1952, 476); В тім потоці напоювали пастухи худобу (Март. Словник української мови в 11 томах
7. напувати — Напува́ти, -ва́ю, -єш сов. в. напоїти, -пою, -їш, гл. 1) Поить, напаивать, напоить. Напувала нас солодкими медами. Мет. 188. Возик коня напував. Чуб. V. 135. Напій, напій, чорнявая, сірії , воли! Чуб. V. 106. 2) Пропитывать, пропитать что-либо жидкостью. Я вже ремінь добре напував дьогтем. Борз. у. Словник української мови Грінченка