несподівано

див. РАПТОМ; (умерти) фр. взяти та й <н. він взяв та й умер>.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. несподівано — (без сподівання) зненацька, враз, нараз, неждано, негадано, раптово, раптом, розм. знагла, нагло. Словник синонімів Полюги
  2. несподівано — несподі́вано прислівник незмінювана словникова одиниця Орфографічний словник української мови
  3. несподівано — (перев. з сл. з’явитися і т. ін.) як (мов, наче і т. ін.) з-під (з, із) землі [вирости (виринути, уродитися, виникнути)]; як (мов, наче і т. ін. Словник фразеологічних синонімів
  4. несподівано — див. раптом Словник синонімів Вусика
  5. несподівано — [неиспоуд’івано] присл. Орфоепічний словник української мови
  6. несподівано — Присл. до несподіваний. Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. несподівано — НЕСПОДІ́ВАНО. Присл. до несподі́ваний. Коли в обідню пору Антін повертався додому, стрів несподівано Марту (М. Коцюбинський); Несподівано серед загальної тиші луснув пістолетний постріл (О. Гончар); Несподівано вдарив мороз, скував землю (Л. Дмитерко). Словник української мови у 20 томах
  8. несподівано — ВИПАДКО́ВО присл. (не передбачаючи, не сподіваючись; за збігом обставин), НЕНАРО́КОМ, НЕСПОДІ́ВАНО, НЕПЕРЕДБА́ЧЕНО, ЧА́СОМ, ПОМИЛКО́ВО рідше, ВИ́ПА́ДКОМ рідко, ПРИПА́ДКОМ діал., ПРИПАДКО́ВО діал. Про Ширяєва Тарас довідався випадково (О. Словник синонімів української мови
  9. несподівано — Несподі́вано, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  10. несподівано — НЕСПОДІ́ВАНО. Присл. до несподі́ваний. Коли в обідню пору Антін повертався додому, стрів несподівано Марту (Коцюб., II, 1955, 298); Несподівано серед загальної тиші луснув пістолетний постріл (Гончар, III, 1959, 121); Несподівано вдарив мороз, скував землю (Дмит., Наречена, 1959, 146). Словник української мови в 11 томах
  11. несподівано — Несподівано нар. Неожиданно; нечаянно. Словник української мови Грінченка