обмежувати

Лімітувати, МД. л|ь|окалізувати; (горами) відгороджувати, відділяти; (дії) стримувати; (рухи) тримати на припоні; п-к -УЮЧИЙ, що обмежує, здатний обмежити, звиклий обмежувати, обмежувальний, межовий, для обмеження.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

обмежувати — обме́жувати дієслово недоконаного виду рідко обмежува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
обмежувати — I див. обмежовувати I. II і рідко обмежовувати, -ую, -уєш, недок., обмежити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Установлювати певні межі чого-небудь; зв'язувати щось обмежувальними умовами. || Не допускати поширення чого-небудь; локалізувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
обмежувати — ОБМЕ́ЖУВАТИ і рідко ОБМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех. 1. Установлювати певні межі чого-небудь; зв’язувати щось обмежувальними умовами. Бицик не обмежував своїх здібностей полюванням на сома (Донч. Словник української мови в 11 томах
обмежувати — ОБМЕ́ЖУВАТИ і рідко ОБМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док., що. 1. Установлювати певні межі чого-небудь; зв'язувати щось обмежувальними умовами. Бицик не обмежував своїх здібностей полюванням на сома (О. Словник української мови у 20 томах
обмежувати — ОБМЕ́ЖУВАТИ (установлювати певні межі чого-небудь), ОБМЕЖО́ВУВАТИ, ЗВУ́ЖУВАТИ, ЛОКАЛІЗУВА́ТИ, ЛІМІТУВА́ТИ. — Док.: обме́жити, зву́зити, локалізува́ти, лімітува́ти. Вигадують (дорослі) для підлітка різні правила, обмежують його бажання (О. Словник синонімів української мови
обмежувати — Обме́жувати, -жую, -жуєш, -жує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
обмежувати — Обмежувати, -жую, -єш сов. в. обмежити, -жу, -жиш, гл. Проводить, провести межу вокругъ, обмежевать, ограничивать, ограничить. Словник української мови Грінченка