1. Словник української мови в 11 томах

обмежувати

ОБМЕ́ЖУВАТИ і рідко ОБМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

1. Установлювати певні межі чого-небудь; зв’язувати щось обмежувальними умовами.

Бицик не обмежував своїх здібностей полюванням на сома (Донч., VI, 1957, 45);

Обмежовувати джерела творчості зовсім не наша програма (Коцюб., III, 1956, 244);

Я себе ні в чому обіженою [ображеною] не вважаю і волі моєї ні ти, ні мама не обмежили (Л. Укр., V, 1956, 411);

// Не допускати поширення чого-небудь; локалізувати.

Нагідки мають властивість обмежувати запалення (Лікар. рослини.., 1958, 39).

2. Бути межею чого-небудь; відділяти, відгороджувати щось від чого-небудь.

Дністер.. обмежує район Українських Карпат з північного сходу (Наука.., 11, 1963, 28);

З півдня Лівобережжя обмежовує Донецький кряж (Геол. Укр., 1959, 6);

Хоч кожна з речей обмежує іншу, — (Гори межу покладають повітрю, повітря ж — узгір’ям, Смуги землі обтинають моря, а вода — суходоли), Але ж нічого нема, що могло би обмежити всесвіт (Зеров, Вибр., 1966, 153).

ОБМЕЖУВА́ТИ див. обмежо́вувати¹.

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. обмежувати — обме́жувати дієслово недоконаного виду рідко обмежува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. обмежувати — Лімітувати, МД. л|ь|окалізувати; (горами) відгороджувати, відділяти; (дії) стримувати; (рухи) тримати на припоні; п-к -УЮЧИЙ, що обмежує, здатний обмежити, звиклий обмежувати, обмежувальний, межовий, для обмеження. Словник синонімів Караванського
  3. обмежувати — I див. обмежовувати I. II і рідко обмежовувати, -ую, -уєш, недок., обмежити, -жу, -жиш, док., перех. 1》 Установлювати певні межі чого-небудь; зв'язувати щось обмежувальними умовами. || Не допускати поширення чого-небудь; локалізувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. обмежувати — ОБМЕ́ЖУВАТИ і рідко ОБМЕЖО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМЕ́ЖИТИ, жу, жиш, док., що. 1. Установлювати певні межі чого-небудь; зв'язувати щось обмежувальними умовами. Бицик не обмежував своїх здібностей полюванням на сома (О. Словник української мови у 20 томах
  5. обмежувати — ОБМЕ́ЖУВАТИ (установлювати певні межі чого-небудь), ОБМЕЖО́ВУВАТИ, ЗВУ́ЖУВАТИ, ЛОКАЛІЗУВА́ТИ, ЛІМІТУВА́ТИ. — Док.: обме́жити, зву́зити, локалізува́ти, лімітува́ти. Вигадують (дорослі) для підлітка різні правила, обмежують його бажання (О. Словник синонімів української мови
  6. обмежувати — Обме́жувати, -жую, -жуєш, -жує Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. обмежувати — Обмежувати, -жую, -єш сов. в. обмежити, -жу, -жиш, гл. Проводить, провести межу вокругъ, обмежевать, ограничивать, ограничить. Словник української мови Грінченка