обривати

Значення в інших словниках

1. обривати — обрива́ти 1 дієслово недоконаного виду зривати, виривати що-небудь з чогось обрива́ти 2 дієслово недоконаного виду рити кругом, навколо чогось рідко Орфографічний словник української мови
2. обривати — див. рвати Словник синонімів Вусика
3. обривати — [обриеватие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
4. обривати — I -аю, -аєш, недок., обірвати, -ву, -веш, док., перех. 1》 Зривати, виривати що-небудь кругом, звідусіль, одне за одним з чогось. || Знімати, зривати плоди. || Пошкоджувати, обламуючи, розриваючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. обривати — ОБРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБІРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех. 1. Зривати, виривати що-небудь кругом, звідусіль, одне за одним з чогось. Вітер.. обривав виноградне листя та гнав його по чорній, каламутній.. річці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
6. обривати — ОБРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБІРВА́ТИ, обірву́, обі́рве́ш, док. 1. що. Зривати, виривати що-небудь кругом, звідусіль, одне за одним з чогось. Вітер .. обривав виноградне листя та гнав його по чорній, каламутній .. річці (М. Словник української мови у 20 томах
7. обривати — обрива́ти / обірва́ти з пупови́ною що. Рішуче, безповоротно відмовлятися від чогось, припиняти щось, поривати з чимось. Невже він такий боягуз, невже його душа із лопуцька? Ні, сьогодні ж треба обривати все з пуповиною (М. Стельмах). Фразеологічний словник української мови
8. обривати — ЗБИРА́ТИ (урожай), ЗНІМА́ТИ, ПРИБИРА́ТИ розм.; ОБРИВА́ТИ, ОББИРА́ТИ (плоди, ягоди); БРА́ТИ (гриби, ягоди тощо). — Док.: зібра́ти, зня́ти, прибра́ти, обірва́ти, обібра́ти. Цей виїзд був особливий: їхали (хлоп'ята) збирати черешню! (О. Словник синонімів української мови
9. обривати — Обрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. обірвати, -рву, -веш, гл. Обрывать, оборвать. Терен, терен коло хати, та нікому обірвати. н. п. Словник української мови Грінченка