обривати

обрива́ти / обірва́ти з пупови́ною що. Рішуче, безповоротно відмовлятися від чогось, припиняти щось, поривати з чимось. Невже він такий боягуз, невже його душа із лопуцька? Ні, сьогодні ж треба обривати все з пуповиною (М. Стельмах).

обрива́ти / обірва́ти (пообрива́ти) ру́ки. 1. кому і без додатка. Переобтяжувати, дуже стомлювати кого-небудь (про фізичну працю або важку ношу). За день труд руки обірвав, Не міг здрімнути я до рана (П. Грабовський); Дівчатка зовсім обірвали їй руки, вона стомилась, її ноги стали важкі (Ю. Збанацький). 2. Виконувати важку фізичну роботу, носити важке; дуже стомлюватися від фізичної праці або важкої ноші; надриватися. Ще нерідко наші жінки обривають руки на важких, нежіночих роботах (З газети); — Руки пообриваєш, носячи! Нема того, щоб хурку найняти; як на того коня валять — носи! (Панас Мирний).

Джерело: Фразеологічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

обривати — обрива́ти 1 дієслово недоконаного виду зривати, виривати що-небудь з чогось обрива́ти 2 дієслово недоконаного виду рити кругом, навколо чогось рідко Орфографічний словник української мови
обривати — (цвіт) зривати, обшморгувати, (нитку) уривати, розривати, (з країв) відривати, надривати; (спів) припиняти; (мовця) переривати, (різко) док. обрізати; (руки) натруджувати; (життя) вкорочувати. Словник синонімів Караванського
обривати — див. рвати Словник синонімів Вусика
обривати — [обриеватие] -айу, -айеиш Орфоепічний словник української мови
обривати — I -аю, -аєш, недок., обірвати, -ву, -веш, док., перех. 1》 Зривати, виривати що-небудь кругом, звідусіль, одне за одним з чогось. || Знімати, зривати плоди. || Пошкоджувати, обламуючи, розриваючи. Великий тлумачний словник сучасної мови
обривати — ОБРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБІРВА́ТИ, ву́, ве́ш, док., перех. 1. Зривати, виривати що-небудь кругом, звідусіль, одне за одним з чогось. Вітер.. обривав виноградне листя та гнав його по чорній, каламутній.. річці (Коцюб. Словник української мови в 11 томах
обривати — ОБРИВА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок., ОБІРВА́ТИ, обірву́, обі́рве́ш, док. 1. що. Зривати, виривати що-небудь кругом, звідусіль, одне за одним з чогось. Вітер .. обривав виноградне листя та гнав його по чорній, каламутній .. річці (М. Словник української мови у 20 томах
обривати — ЗБИРА́ТИ (урожай), ЗНІМА́ТИ, ПРИБИРА́ТИ розм.; ОБРИВА́ТИ, ОББИРА́ТИ (плоди, ягоди); БРА́ТИ (гриби, ягоди тощо). — Док.: зібра́ти, зня́ти, прибра́ти, обірва́ти, обібра́ти. Цей виїзд був особливий: їхали (хлоп'ята) збирати черешню! (О. Словник синонімів української мови
обривати — Обрива́ти, -ва́ю, -єш сов. в. обірвати, -рву, -веш, гл. Обрывать, оборвать. Терен, терен коло хати, та нікому обірвати. н. п. Словник української мови Грінченка