обурювати
Сердити|ся|, гнівати|ся|, б. з. збурювати|ся|, запалювати|ся|; (- стіни) обвалювати|ся|; тлк. ОБУРЮВАТИ, (проти) підбурювати.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- обурювати — обу́рювати 1 дієслово недоконаного виду виклика́ти почуття гніву обу́рювати 2 дієслово недоконаного виду обвалювати діал. Орфографічний словник української мови
- обурювати — I -юю, -юєш, недок., обурити, -рю, -риш, док., перех. 1》 Викликати почуття гніву, невдоволення, роздратування. 2》 заст. Збуджувати, запалювати. || Підбурювати. II -юю, -юєш, недок., обурити, -рю, -риш, док., перех., діал. Обвалювати, обрушувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
- обурювати — ОБУ́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ОБУ́РИТИ, рю, риш, док., кого. 1. Виклика́ти почуття гніву, незадоволення, роздратування. Це просто обурює, що одна людина робить за всіх (М. Словник української мови у 20 томах
- обурювати — ПІДБУ́РЮВАТИ (спонукати когось до певних дій, вчинків, перев. недозволених, злочинних тощо), ЗБУ́РЮВАТИ, ПІДБИВА́ТИ, ПІДВО́ДИТИ, ПРОВОКУВА́ТИ, НАПРАВЛЯ́ТИ розм., ПІДГВИ́НЧУВАТИ розм., ПІДДРО́ЧУВАТИ розм., НАДРО́ЧУВАТИ розм., ПІД'ЮДЖУВАТИ розм. Словник синонімів української мови
- обурювати — ОБУ́РЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., ОБУ́РИТИ, рю, риш, док., перех. 1. Виклика́ти почуття гніву, незадоволення, роздратування. Це просто обурює, що одна людина робить за всіх (Коцюб., III, 1956, 309); Іноді.. Словник української мови в 11 томах
- обурювати — Обурювати, -рюю, -єш сов. в. обурити, -рю, -риш, гл. 1) Обрушивать, обрушить. Аж гидко дивитись на панський двір: штахети обурені, хати облуплені, тини теж повалились. О. 1862. V. 109. Стола і ослона не було, обурені лавки лежали долі. О. 1862. VII. 31. 2) Возмутить, возбудить негодованіе. Словник української мови Грінченка