перстень

Значення в інших словниках

1. перстень — пе́рстень іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
2. перстень — [перстеин'] -с(‘)н'а, ор. -снеим, м. (на) -с(‘)н'і, р. мн. -с(‘)н'іў Орфоепічний словник української мови
3. перстень — персня і заст. перстінь, перстеня, ч. 1》 Кільце з дорогого металу (золота, срібла і т. ін.), часто оздоблене каменем, що його носять на пальці як прикрасу; каблучка, обручка. || Шлюбна обручка. 2》 перен. Коло, кільце. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. перстень — Пе́рстень, пе́рсня, -неві; пе́рсні, -снів і пе́рстінь, -стеня, -стеневі; пе́рстені, -стенів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
5. перстень — ПЕ́РСТЕНЬ, пе́рсня і рідко пе́рстеня, ч. 1. Кільце з дорогого металу (золота, срібла і т. ін.), часто оздоблене каменем, що його носять на пальці як прикрасу; каблучка, обручка. Не треба мені ні золота, ні перстенів, ні намиста (Г. Словник української мови у 20 томах
6. перстень — КАБЛУ́ЧКА (кільце з коштовного металу — із золота, срібла тощо, яке надягають на палець руки як прикрасу або символ шлюбу), ОБІДЕ́ЦЬ діал.; ПЕ́РСТЕНЬ (з прикрасою — з каменем, печаткою тощо); ОБРУ́ЧКА (суцільне кільце — як символ шлюбу). Словник синонімів української мови
7. перстень — ПЕ́РСТЕНЬ, пе́рсня і рідко пе́рстеня, ч. 1. Кільце з дорогого металу (золота, срібла і т. ін.), часто оздоблене каменем, що його носять на пальці як прикрасу; каблучка, обручка. Не треба мені ні золота, ні перстенів, ні намиста (Кв.-Осн. Словник української мови в 11 томах