1. Словник синонімів Караванського

побіч

див. ОБІК.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. Побіч — По́біч іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
  2. побіч — див. близько Словник синонімів Вусика
  3. побіч — присл., у знач. прийм., з род. в., розм. Те саме, що поряд I. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. побіч — По́біч кого-чого і з ким-чим, прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. побіч — ПО́БІЧ, розм. 1. присл. Те саме, що по́ряд¹ 1. Крамничка його була побіч з кімнаткою, де ми вчилися (Г. Хоткевич); Вимотавшись з аметистової хмарки, затремтіла перша зірка й стала побіч з рогатим, мов скибочка запашної дині, місяцем (Н. Королева). Словник української мови у 20 томах
  6. побіч — ПО́РУЧ (безпосередньо одне біля одного), ПО́РЯД, ПО́ПЛІЧ, ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, ОПЛІЧ, О́БІЧ, О́БІК розм., ПО́БІЧ розм., ПО́БІК розм., ПІД БО́КОМ розм., ПІД НО́СОМ розм., О́БРУЧ розм., ПОБІ́ЛЯ розм., ПІ́ДСПІЛЬ діал. Словник синонімів української мови
  7. побіч — ПО́БІЧ, присл., у знач. прийм., з род. в., розм. Те саме, що по́ряд¹. Крамничка його була побіч з кімнаткою, де ми вчилися (Хотк., І, 1966, 147); Налив [Сава Петрович] собі з пляшки, що стояла на кругленькому столику побіч (Головко, II, 1957, 272)... Словник української мови в 11 томах
  8. побіч — По́біч нар. Возлѣ, рядомъ. Побіч мене. Левиц. МБ. 57. Словник української мови Грінченка