побіч
ПО́БІЧ, розм.
1. присл. Те саме, що по́ряд¹ 1.
Крамничка його була побіч з кімнаткою, де ми вчилися (Г. Хоткевич);
Вимотавшись з аметистової хмарки, затремтіла перша зірка й стала побіч з рогатим, мов скибочка запашної дині, місяцем (Н. Королева).
2. у знач. прийм. з род. в. Те саме, що по́ряд¹ 2.
Побіч нас біжать на землі наші рухливі тіні, а навкруги і оситняг, і спокійне плесо озерця, і самотній низенький кущик – усе воно як уві сні (Б. Антоненко-Давидович);
Всі місця побіч господині зайняті, тільки одне вільне, тільки одне ліворуч, біля серця (В. Винниченко);
Наша підвода спинилась побіч кількох інших (Олесь Досвітній);
Чотири пари волів тягли плуга .. Побіч волів ішов хлопець-погонич (Б. Грінченко);
В родині жінка займає дуже поважне і почесне становище, ба навіть веде своє окреме (жіноче, домашнє) хазяйство побіч мужичого (І. Франко).
Значення в інших словниках
- Побіч — По́біч іменник чоловічого роду населений пункт в Україні Орфографічний словник української мови
- побіч — див. ОБІК. Словник синонімів Караванського
- побіч — див. близько Словник синонімів Вусика
- побіч — присл., у знач. прийм., з род. в., розм. Те саме, що поряд I. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побіч — По́біч кого-чого і з ким-чим, прийм. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- побіч — ПО́РУЧ (безпосередньо одне біля одного), ПО́РЯД, ПО́ПЛІЧ, ПЛІЧ-О́-ПЛІЧ, ОПЛІЧ, О́БІЧ, О́БІК розм., ПО́БІЧ розм., ПО́БІК розм., ПІД БО́КОМ розм., ПІД НО́СОМ розм., О́БРУЧ розм., ПОБІ́ЛЯ розм., ПІ́ДСПІЛЬ діал. Словник синонімів української мови
- побіч — ПО́БІЧ, присл., у знач. прийм., з род. в., розм. Те саме, що по́ряд¹. Крамничка його була побіч з кімнаткою, де ми вчилися (Хотк., І, 1966, 147); Налив [Сава Петрович] собі з пляшки, що стояла на кругленькому столику побіч (Головко, II, 1957, 272)... Словник української мови в 11 томах
- побіч — По́біч нар. Возлѣ, рядомъ. Побіч мене. Левиц. МБ. 57. Словник української мови Грінченка