побічний
ПОБІ́ЧНИЙ, а, е.
1. Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов'язаний з головним, основним; другорядний.
Ті побічні обра́зи забирають значну часть [частину] вашої духовної енергії (І. Франко);
Географічне середовище, природні умови впливають певною мірою на розвиток суспільства і на психологію народів. Але цей вплив є, головним чином, побічним. Він здійснюється через виробництво і суспільні відносини (з наук. літ.);
// Який одержують одночасно, разом з основним; вторинний.
Чимале місце в ресурсах фосфорних добрив займатимуть фосфоритне борошно та фосфат-шлаки [фосфатні шлаки]. Їх джерело – побічні продукти металургійної промисловості (з наук.-попул. літ.).
2. Розташований, розміщений поряд з чим-небудь.
Я зложила шитво й вийшла нечутно до побічної кімнати (О. Кобилянська);
Вона одійшла до побічної лави й сіла (Олесь Досвітній);
// Розташований, розміщений по обидва боки або навколо чого-небудь.
Рядом з Шевченковою горою .. стоїть зовсім гола гора .. По другий бік могили стоїть узька, з боків закруглена гора. Ці обидві побічні гори виступають трошки вперед (І. Нечуй-Левицький);
За ним [вокзалом] синіють ліси, жовтіють поля, біліють церкви побічних сіл (Панас Мирний);
// Який лежить, проходить в стороні від основного, прямого шляху.
Друг, щоб їхати швидше, хоче йти побічним руслом (О. Довженко);
Побічна дорога.
3. Чужий, який не належить до даного колективу, товариства і т. ін.; сторонній.
Пора нам глянути ясними очима на нашу роботу, пора додати їй, окрім любові, і освітнього погляду, і посидючої праці, щоб не сміялись побічні люди (Панас Мирний);
У вітальні [Будинку літератури] було повно люду: літератори, журналісти, художники, музи́ки, актори, режисери, підсобні діячі мистецтва і побічні керівники (Олесь Досвітній);
// Який перебуває у непрямій спорідненості, належить до бічної лінії спорідненості.
Банькуватість очей Заблудовський пояснював шляхетською кров'ю в далекім, побічнім роду (Іван Ле).
4. Не притаманний даному колективу, товариству і т. ін.; який проникає ззовні, від чужих.
В Карпатах держаться старовини в усьому, навіть у поглядах та щедрівках: це край, захищений горами од усякого побічного впливу (І. Нечуй-Левицький).
Значення в інших словниках
- побічний — (що йде поряд з головним) вторинний, (як окремий) додатковий, (як неосновний) другорядний, сторонній. Словник синонімів Полюги
- побічний — побі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
- побічний — (вплив) сторонній; (- питання) другорядний; (продукт) вторинний; (наголос) додатковий; (- кімнату) сусідній; (шлях) бічний; (доказ) непрямий. Словник синонімів Караванського
- побічний — [поуб’ічнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- побічний — -а, -е. 1》 Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов'язаний з головним, основним; другорядний. || Якого одержують одночасно, разом з основним; вторинний. Побічний наголос лінгв. — додатковий наголос у багатоскладовому слові. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побічний — Побі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- побічний — ДОДАТКО́ВИЙ (який є доповненням до чогось); НАБАВНИ́Й розм. (перев. про плату, ціну тощо); ЗА́ЙВИЙ, ПОБІ́ЧНИЙ спец. (іще один до якоїсь кількості); ПРОМІ́ЖНИЙ (перев. про певні заходи, процеси тощо — між двома такими самими подібними); ПРИДА́ТКОВИЙ спец. Словник синонімів української мови
- побічний — ПОБІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов’язаний з головним, основним; другорядний. Ті побічні обра́зи забирають значну часть [частину] вашої духовної енергії (Фр. Словник української мови в 11 томах