побічний

ПОБІ́ЧНИЙ, а, е.

1. Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов’язаний з головним, основним; другорядний.

Ті побічні обра́зи забирають значну часть [частину] вашої духовної енергії (Фр., XVI, 1955, 252);

Географічне середовище, природні умови впливають певною мірою на розвиток суспільства і на психологію народів. Але цей вплив є, головним чином, побічним. Він здійснюється через виробництво і суспільні відносини (Нар. тв. та етн., 6, 1968, 37);

// Який одержують одночасно, разом з основним; вторинний.

Чимале місце в ресурсах фосфорних добрив займатимуть фосфоритне борошно та фосфат-шлаки [фосфатні шлаки]. Їх джерело — побічні продукти металургійної промисловості (Наука.., 12, 1963, 43).

∆ Побі́чний на́голос, лінгв. — додатковий наголос у багатоскладовому слові.

Відносна слабкість головного наголосу слова приводить до виділення побічного наголосу або побічних наголосів у тім самім слові (Курс сучасної укр. літ. мови, І, 1951, 150).

2. Розташований, розміщений поряд з чим-небудь.

Я зложила шитво й вийшла нечутно до побічної кімнати (Коб., І, 1956, 132);

Вона одійшла до побічної лави й сіла (Досв., Вибр., 1959, 86);

// Розташований, розміщений по обидва боки або навколо чого-небудь.

Рядом з Шевченковою горою.. стоїть зовсім гола гора.. По другий бік могили стоїть узька, з боків закруглена гора. Ці обидві побічні гори виступають трошки вперед (Н.-Лев., II, 1956, 382);

За ним [вокзалом] синіють ліси, жовтіють поля, біліють церкви побічних сіл (Мирний, V, 1955, 209);

// Який лежить, проходить в стороні від основного, прямого шляху.

Друг, щоб їхати швидше, хоче йти побічним руслом (Довж., III, 1960, 313);

Побічна дорога.

3. Чужий, який не належить до даного колективу, товариства і т. ін.; сторонній.

Пора нам глянути ясними очима на нашу роботу, пора додати їй, окрім любові, і освітнього погляду, і посидючої праці, щоб не сміялись побічні люди (Мирний, V, 1955, 361);

У вітальні [Будинку літератури] було повно люду: літератори, журналісти, художники, музи́ки, актори, режисери, підсобні діячі мистецтва і побічні керівники (Досв., Вибр., 1959, 384);

// Який перебуває у непрямій спорідненості, належить до бічної лінії спорідненості.

Банькуватість очей Заблудовський пояснював шляхетською кров’ю в далекім, побічнім роду (Ле, Наливайко, 1957, 241).

4. Не притаманний даному колективу, товариству і т. ін.; який проникає ззовні, від чужих.

В Карпатах держаться старовини в усьому, навіть у поглядах та щедрівках: це край, захищений горами од усякого побічного впливу (Н.-Лев., II, 1956, 403).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

побічний

Значення в інших словниках