1. Великий тлумачний словник сучасної мови

побічний

побі́чний

-а, -е.

1》 Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов'язаний з головним, основним; другорядний.

|| Якого одержують одночасно, разом з основним; вторинний.

Побічний наголос лінгв. — додатковий наголос у багатоскладовому слові.

2》 Розташований, розміщений поряд із чим-небудь.

|| Розташований, розміщений по обидва боки або навколо чого-небудь.

|| Який лежить, пролягає осторонь основного, прямого шляху. Побічна дорога.

3》 Чужий, який не належить до даного колективу, товариства і т. ін.; сторонній.

|| Який перебуває у непрямій спорідненості, належить до бічної лінії спорідненості.

4》 Не притаманний даному колективу, товариству і т. ін.; який проникає ззовні, від чужих.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побічний — (що йде поряд з головним) вторинний, (як окремий) додатковий, (як неосновний) другорядний, сторонній. Словник синонімів Полюги
  2. побічний — побі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. побічний — (вплив) сторонній; (- питання) другорядний; (продукт) вторинний; (наголос) додатковий; (- кімнату) сусідній; (шлях) бічний; (доказ) непрямий. Словник синонімів Караванського
  4. побічний — [поуб’ічнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. побічний — Побі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  6. побічний — ПОБІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов'язаний з головним, основним; другорядний. Ті побічні обра́зи забирають значну часть [частину] вашої духовної енергії (І. Словник української мови у 20 томах
  7. побічний — ДОДАТКО́ВИЙ (який є доповненням до чогось); НАБАВНИ́Й розм. (перев. про плату, ціну тощо); ЗА́ЙВИЙ, ПОБІ́ЧНИЙ спец. (іще один до якоїсь кількості); ПРОМІ́ЖНИЙ (перев. про певні заходи, процеси тощо — між двома такими самими подібними); ПРИДА́ТКОВИЙ спец. Словник синонімів української мови
  8. побічний — ПОБІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов’язаний з головним, основним; другорядний. Ті побічні обра́зи забирають значну часть [частину] вашої духовної енергії (Фр. Словник української мови в 11 томах