побічний

Значення в інших словниках

1. побічний — (що йде поряд з головним) вторинний, (як окремий) додатковий, (як неосновний) другорядний, сторонній. Словник синонімів Полюги
2. побічний — побі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
3. побічний — (вплив) сторонній; (- питання) другорядний; (продукт) вторинний; (наголос) додатковий; (- кімнату) сусідній; (шлях) бічний; (доказ) непрямий. Словник синонімів Караванського
4. побічний — -а, -е. 1》 Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов'язаний з головним, основним; другорядний. || Якого одержують одночасно, разом з основним; вторинний. Побічний наголос лінгв. — додатковий наголос у багатоскладовому слові. Великий тлумачний словник сучасної мови
5. побічний — Побі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. побічний — ПОБІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов'язаний з головним, основним; другорядний. Ті побічні обра́зи забирають значну часть [частину] вашої духовної енергії (І. Словник української мови у 20 томах
7. побічний — ДОДАТКО́ВИЙ (який є доповненням до чогось); НАБАВНИ́Й розм. (перев. про плату, ціну тощо); ЗА́ЙВИЙ, ПОБІ́ЧНИЙ спец. (іще один до якоїсь кількості); ПРОМІ́ЖНИЙ (перев. про певні заходи, процеси тощо — між двома такими самими подібними); ПРИДА́ТКОВИЙ спец. Словник синонімів української мови
8. побічний — ПОБІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов’язаний з головним, основним; другорядний. Ті побічні обра́зи забирають значну часть [частину] вашої духовної енергії (Фр. Словник української мови в 11 томах