1. Орфоепічний словник української мови

побіжний

побі́жний

[поуб’іжнией]

м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і

Джерело: Орфоепічний словник української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побіжний — побі́жний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. побіжний — -а, -е. 1》 Який здійснюється одночасно, у зв'язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне. 2》 Який здійснюється, виконується нашвидку і відзначає тільки окремі риси, особливості. || Який не торкається суті справи; неглибокий. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побіжний — ПОБІ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється одночасно, у зв'язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне. – Дипломант так багато працює над вивченням всіх побіжних матеріалів, які так чи інакше, але зв'язані з питаннями... Словник української мови у 20 томах
  4. побіжний — ПОВЕРХО́ВИЙ (який не торкається суті справи, надто загальний, малообґрунтований), ПОВЕРХО́ВНИЙ рідше, НЕГЛИБО́КИЙ, НЕҐРУНТО́ВНИЙ, ОБМЕ́ЖЕНИЙ, ПЕРЕБІЖНИЙ, НЕХИ́ТРИЙ розм., ПЛИТКИ́Й розм. Словник синонімів української мови
  5. побіжний — ПОБІ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється одночасно, у зв’язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне. — Дипломант так багато працює над вивченням всіх побіжних матеріалів, які так чи інакше, але зв’язані з питаннями... Словник української мови в 11 томах