побіжний
ПОБІ́ЖНИЙ, а, е.
1. Який здійснюється одночасно, у зв’язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне.
— Дипломант так багато працює над вивченням всіх побіжних матеріалів, які так чи інакше, але зв’язані з питаннями, що випливають з його теми (Рибак, Час.., 1960, 442);
— Я назвав лише кілька побіжних фактів. Вандалізм, дикунство є типовим явищем для фашистських орд (Ле, Мої листи, 1945, 39);
— Рішуче ніякого побіжного заробітку комунар не може мати, а якщо має, то заробіток здає в спільну касу (Ірчан, II, 1958, 386).
2. Який здійснюється, виконується нашвидку і відзначає тільки окремі риси, особливості.
Не можемо закінчити сей побіжний начерк, щоб не сказати кілька слів про южноруські [південноруські] інтермедії (Фр., XVI, 1955, 217);
Навіть побіжний погляд на перекладницьку діяльність геніальної української поетеси дає підставу твердити, що в особі Лесі Українки наша література мала видатного, талановитого перекладача (Рад. літ-во, 3, 1957, 110);
// Який не торкається суті справи; неглибокий.
Нагорний пересвідчився, що важливу справу в побіжній розмові не розв’язати, обіцяв при нагоді повернутись до неї (Горд., Дівчина.., 1954, 82).
Значення в інших словниках
- побіжний — побі́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- побіжний — [поуб’іжнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- побіжний — -а, -е. 1》 Який здійснюється одночасно, у зв'язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне. 2》 Який здійснюється, виконується нашвидку і відзначає тільки окремі риси, особливості. || Який не торкається суті справи; неглибокий. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побіжний — ПОБІ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється одночасно, у зв'язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне. – Дипломант так багато працює над вивченням всіх побіжних матеріалів, які так чи інакше, але зв'язані з питаннями... Словник української мови у 20 томах
- побіжний — ПОВЕРХО́ВИЙ (який не торкається суті справи, надто загальний, малообґрунтований), ПОВЕРХО́ВНИЙ рідше, НЕГЛИБО́КИЙ, НЕҐРУНТО́ВНИЙ, ОБМЕ́ЖЕНИЙ, ПЕРЕБІЖНИЙ, НЕХИ́ТРИЙ розм., ПЛИТКИ́Й розм. Словник синонімів української мови