побіжний
побі́жний
-а, -е.
1》 Який здійснюється одночасно, у зв'язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне.
2》 Який здійснюється, виконується нашвидку і відзначає тільки окремі риси, особливості.
|| Який не торкається суті справи; неглибокий.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побіжний — побі́жний прикметник Орфографічний словник української мови
- побіжний — [поуб’іжнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- побіжний — ПОБІ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється одночасно, у зв'язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне. – Дипломант так багато працює над вивченням всіх побіжних матеріалів, які так чи інакше, але зв'язані з питаннями... Словник української мови у 20 томах
- побіжний — ПОВЕРХО́ВИЙ (який не торкається суті справи, надто загальний, малообґрунтований), ПОВЕРХО́ВНИЙ рідше, НЕГЛИБО́КИЙ, НЕҐРУНТО́ВНИЙ, ОБМЕ́ЖЕНИЙ, ПЕРЕБІЖНИЙ, НЕХИ́ТРИЙ розм., ПЛИТКИ́Й розм. Словник синонімів української мови
- побіжний — ПОБІ́ЖНИЙ, а, е. 1. Який здійснюється одночасно, у зв’язку з чим-небудь; який супроводжує що-небудь основне, головне. — Дипломант так багато працює над вивченням всіх побіжних матеріалів, які так чи інакше, але зв’язані з питаннями... Словник української мови в 11 томах