побічний

ДОДАТКО́ВИЙ (який є доповненням до чогось); НАБАВНИ́Й розм. (перев. про плату, ціну тощо); ЗА́ЙВИЙ, ПОБІ́ЧНИЙ спец. (іще один до якоїсь кількості); ПРОМІ́ЖНИЙ (перев. про певні заходи, процеси тощо — між двома такими самими подібними); ПРИДА́ТКОВИЙ спец. (який є придатком до чогось). Дорош пояснив.., що згідно з новою постановою уряду хороша робота на фермах буде заохочуватися додатковою оплатою (Григорій Тютюнник); Жайсак дякував за частування, від зайвого шматка не відмовлявся (З. Тулуб); Побічний наголос; Щоб виграти час, Сава Петрович вів поїзд, не зупиняючись на проміжних станціях (О. Донченко); Проміжні посіви.

ДРУГОРЯ́ДНИЙ (не головний, не основний), ПОБІ́ЧНИЙ, ПРИВХІДНИ́Й, ДРУ́ГИЙ перев. із сл. план, роль, розм., ВТОРИ́ННИЙ книжн. Минуло два місяці розлуки, і кожний лист був як повість жалю й розради.. Не було слів ні випадкових, ні другорядних... (Т. Масенко); Ми балакали голосно і гаряче, спорили про питання побічні та дальші, але на головне зо всім годилися (І. Франко); Ритмомелодика фрази визначається не самими лише смисловими стосунками. На ритмомелодику впливають різні привхідні елементи (з наукової літератури); Завжди треба думати про те, чого не слід писати (у сценарії), що треба залишити акторові для підтексту, для другого плану (О. Довженко); Джерелами біографічного матеріалу є насамперед спадщина письменника (Т. Г. Шевченка), документи, мемуари та епістолярії сучасників, відомості в тогочасній пресі, народні перекази, а вторинними — біографічні та історичні дослідження того періоду (з журналу).

НАВКО́ЛИШНІЙ (який міститься навколо або поблизу когось, чогось), ДОВКО́ЛИШНІЙ, ОКО́ЛИШНІЙ, НАВКРУ́ЖНИЙ розм., ОКО́ЛИЧНИЙ розм., ОТО́ЧУЮЧИЙ рідко, НАОКО́ЛЬНИЙ рідко; ПОБІ́ЧНИЙ (розташований по обидва боки або навколо чого-небудь). — Треба руйнувати свої уявлення про навколишній світ і складати нові — нові будуть повніші і справедливіші (Є. Гуцало); Іван.. дивився у вікно, слухав довколишню метушню і шум зливи (П. Колесник); У Люди було багато родичів по околишніх селах (Л. Первомайський); Глянь: уже в полях навкружних починаються жнива (Л. Забашта); Він зрозумів.., що являє собою якесь пугало для околичного священства (Г. Хоткевич); Око від перевтоми закривається. Хворий втрачає контакт з оточуючим світом (Ірина Вільде); За річкою — вокзал.., а за ним синіють ліси, жовтіють поля, біліють церкви побічних сіл (Панас Мирний).

ПОБІ́ЧНИЙ (який одержують одночасно, разом з основним), ВТОРИ́ННИЙ. Більшість галузей сільського господарства дає основну і побічну.. продукцію (з журналу); Термічний і каталітичний крекінги належать до так званих вторинних процесів нафтопереробки (з підручника).

СТОРО́ННІЙ (який не є членом якогось колективу, якоїсь родини, не пов'язаний спільністю умов життя, праці і т. ін.), ЧУЖИ́Й, ПОБІ́ЧНИЙ рідше. — Ми ж йому не сторонні люди, — не погодився з висновком Колодяжного Грицишин (Н. Рибак); Справа була так. Чужа стара жінка пригнала до нас на цей бік Дніпра корови з далекого колгоспу, щоб їх там не захопили окупанти (Ю. Яновський); У вітальні було повно люду: літератори, журналісти, художники, музики, актори, режисери, підсобні діячі мистецтва і побічні керівники (О. Досвітній); Поприходило ще декілька сторонських людей (Лесь Мартович). — Пор. нетуте́шній.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побічний — (що йде поряд з головним) вторинний, (як окремий) додатковий, (як неосновний) другорядний, сторонній. Словник синонімів Полюги
  2. побічний — побі́чний прикметник Орфографічний словник української мови
  3. побічний — (вплив) сторонній; (- питання) другорядний; (продукт) вторинний; (наголос) додатковий; (- кімнату) сусідній; (шлях) бічний; (доказ) непрямий. Словник синонімів Караванського
  4. побічний — [поуб’ічнией] м. (на) -ному /-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  5. побічний — -а, -е. 1》 Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов'язаний з головним, основним; другорядний. || Якого одержують одночасно, разом з основним; вторинний. Побічний наголос лінгв. — додатковий наголос у багатоскладовому слові. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. побічний — Побі́чний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  7. побічний — ПОБІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов'язаний з головним, основним; другорядний. Ті побічні обра́зи забирають значну часть [частину] вашої духовної енергії (І. Словник української мови у 20 томах
  8. побічний — ПОБІ́ЧНИЙ, а, е. 1. Який не має прямого, безпосереднього стосунку до чого-небудь, не пов’язаний з головним, основним; другорядний. Ті побічні обра́зи забирають значну часть [частину] вашої духовної енергії (Фр. Словник української мови в 11 томах