1. Словник синонімів української мови

побічниця

БИ́ЛЬЦЯ мн. (БИ́ЛЬЦЕ одн.) (бічні опори крісла, канапи, ліжка і т. ін.), ПО́РУЧНІ мн. (ПО́РУЧЕНЬ одн.), ПОРУ́ЧЧЯ збірн., ПОБІ́ЧНИЦЯ рідше; ПІДЛОКІ́ТНИК перев. мн., РУ́ЧКА (опора крісла). Нахиливши голову до лівого плеча, поклавши лікті на золочені бильця трону, цар пильно слухав Алмаза Іванова (Н. Рибак); Руки єпископа чіпко тримались за поручні крісла (С. Скляренко); Саїд узявся за поруччя на трибуні і, не дихаючи, чекав (І. Ле); Вона напруго кинулася в ліжку ..і, вдарившися одною рукою о дерев'яну побічницю ліжка, закричала (І. Франко); Лора сиділа на ручці крісла (Ю. Шовкопляс).

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побічниця — побі́чниця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. побічниця — -і, ж., рідко. Те саме, що бильце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побічниця — ПОБІ́ЧНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що би́льце. Ударила [щука] хвостом об воду – став такий міст, що й у царя нема такого: палі срібні, побічниці золоті, а поміст склом настелений, – як ідеш, так мов у дзеркалі (з казки); Вона напруго кинулася в ліжку .. Словник української мови у 20 томах
  4. побічниця — ПОБІ́ЧНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що би́льце. Ударила [щука] хвостом об воду — став такий міст, що й у царя нема такого: палі срібні, побічниці золоті, а поміст склом настелений, — як ідеш, так мов у дзеркалі (Укр.. Словник української мови в 11 томах
  5. побічниця — Побічни́ця, -ці ж. 1) Часть стола: горизонтальная планка, соединяющая ножки. Шух. І. 98. 2) Боковая доска колыбели. Шух. І. 98. Словник української мови Грінченка