побічниця
ПОБІ́ЧНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що би́льце.
Ударила [щука] хвостом об воду — став такий міст, що й у царя нема такого: палі срібні, побічниці золоті, а поміст склом настелений, — як ідеш, так мов у дзеркалі (Укр.. казки, 1951, 178);
Вона напруго кинулася в ліжку.. і, вдарившися одною рукою о дерев’яну побічницю ліжка, закричала (Фр., VII, 1951, 7).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- побічниця — побі́чниця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
- побічниця — -і, ж., рідко. Те саме, що бильце. Великий тлумачний словник сучасної мови
- побічниця — ПОБІ́ЧНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що би́льце. Ударила [щука] хвостом об воду – став такий міст, що й у царя нема такого: палі срібні, побічниці золоті, а поміст склом настелений, – як ідеш, так мов у дзеркалі (з казки); Вона напруго кинулася в ліжку .. Словник української мови у 20 томах
- побічниця — БИ́ЛЬЦЯ мн. (БИ́ЛЬЦЕ одн.) (бічні опори крісла, канапи, ліжка і т. ін.), ПО́РУЧНІ мн. (ПО́РУЧЕНЬ одн.), ПОРУ́ЧЧЯ збірн., ПОБІ́ЧНИЦЯ рідше; ПІДЛОКІ́ТНИК перев. мн., РУ́ЧКА (опора крісла). Словник синонімів української мови
- побічниця — Побічни́ця, -ці ж. 1) Часть стола: горизонтальная планка, соединяющая ножки. Шух. І. 98. 2) Боковая доска колыбели. Шух. І. 98. Словник української мови Грінченка