1. Словник української мови у 20 томах

побічниця

ПОБІ́ЧНИЦЯ, і, ж., рідко.

Те саме, що би́льце.

Ударила [щука] хвостом об воду – став такий міст, що й у царя нема такого: палі срібні, побічниці золоті, а поміст склом настелений, – як ідеш, так мов у дзеркалі (з казки);

Вона напруго кинулася в ліжку .. і, вдарившися одною рукою о дерев'яну побічницю ліжка, закричала (І. Франко).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. побічниця — побі́чниця іменник жіночого роду, істота рідко Орфографічний словник української мови
  2. побічниця — -і, ж., рідко. Те саме, що бильце. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. побічниця — БИ́ЛЬЦЯ мн. (БИ́ЛЬЦЕ одн.) (бічні опори крісла, канапи, ліжка і т. ін.), ПО́РУЧНІ мн. (ПО́РУЧЕНЬ одн.), ПОРУ́ЧЧЯ збірн., ПОБІ́ЧНИЦЯ рідше; ПІДЛОКІ́ТНИК перев. мн., РУ́ЧКА (опора крісла). Словник синонімів української мови
  4. побічниця — ПОБІ́ЧНИЦЯ, і, ж., рідко. Те саме, що би́льце. Ударила [щука] хвостом об воду — став такий міст, що й у царя нема такого: палі срібні, побічниці золоті, а поміст склом настелений, — як ідеш, так мов у дзеркалі (Укр.. Словник української мови в 11 томах
  5. побічниця — Побічни́ця, -ці ж. 1) Часть стола: горизонтальная планка, соединяющая ножки. Шух. І. 98. 2) Боковая доска колыбели. Шух. І. 98. Словник української мови Грінченка