повзати
(рачки) рачкувати; (плазом) плазувати; (- комах) лазити; (- авта) сновигати, (- хмари) сунутися; Ф. ходити <прв. насилу>; (перед ким) підлещуватися, принижуватися, с. повзати на колінах, слатися до ніг; ЗСТ. ковзати.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- повзати — по́взати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- повзати — див. лестити; лізти; піддобрюватися; повзти Словник синонімів Вусика
- повзати — -аю, -аєш, недок. 1》 Пересуватися в різних напрямках по поверхні всім тілом або на коротких ніжках (про плазунів, комах і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- повзати — Плазувати, пласти, виплазувати, випласти, доплазувати, допласти, заплазувати, запласти, позаплазувати, наплазувати, напласти, понаплазувати, переплазувати, перепласти, попереплазувати, поплазувати, попласти, приплазувати, припласти, поприплазувати Словник чужослів Павло Штепа
- повзати — ПО́ВЗАТИ, аю, аєш, недок. 1. Пересуватися в різних напрямках по поверхні всім тілом або на коротких ніжках (про плазунів, комах і т. ін.). Тихо бриніла .. муха на шибі. Словник української мови у 20 томах
- повзати — по́взати (ла́зити) на колі́нах перед ким—чим, рідко у кого і без додатка, зневажл. Принижуватися перед ким-небудь, просячи щось. Все село бачило, як повзала вона перед доччиною тачанкою на колінах.., щоб та не веліла палити святий хліб (О. Фразеологічний словник української мови
- повзати — ПО́ВЗАТИ (про плазунів, комах тощо — пересуватися в різних напрямках по поверхні всім тілом або на коротких ніжках; про людей, тварин — пересуватися таким чином, припадаючи до поверхні тулубом і перебираючи кінцівками), ЛА́ЗИТИ, ПЛАЗУВА́ТИ... Словник синонімів української мови
- повзати — ПО́ВЗАТИ, аю, аєш, недок. 1. Пересуватися в різних напрямках по поверхні всім тілом або на коротких ніжках (про плазунів, комах і т. ін.). Тихо бриніла.. муха на шибі. Словник української мови в 11 томах
- повзати — По́взати, -заю, -єш гл. Ползать; скользить. По столу повзе рукою. Словник української мови Грінченка