полюбовник

Значення в інших словниках

1. полюбовник — див. звабник; коханий Словник синонімів Вусика
2. полюбовник — -а, ч., розм. Те саме, що коханець 1). Великий тлумачний словник сучасної мови
3. полюбовник — полюбо́вник іменник чоловічого роду, істота розм. Орфографічний словник української мови
4. полюбовник — ПОЛЮБО́ВНИК, а, ч., розм. Те саме, що коха́нець 1. В голові її вічно шуміла сивуха; вона все ще моргала на хлопців, але вже забула лік своїм полюбовникам (М. Коцюбинський); – Роздарила [роздарувала] наші землі Катерина [друга] графам та князям, своїм полюбовникам... (О. Гончар). Словник української мови у 20 томах
5. полюбовник — КОХА́НЕЦЬ (чоловік, що перебуває в позашлюбному зв'язку з жінкою або дівчиною), КОХА́НОК розм., КОХА́Н розм., КОХА́НКО розм., ПОЛЮБО́ВНИК розм., ЛАСКА́ВЕЦЬ фольк., ПА́СІЯ заст., ЛЮБА́С діал.; ФАВОРИ́Т (коханий знатної, високої становищем жінки). Словник синонімів української мови
6. полюбовник — Полюбо́вник, -ка; -ники, -ків Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. полюбовник — ПОЛЮБО́ВНИК, а, ч., розм. Те саме, що коха́нець 1. В голові її вічно шуміла сивуха; вона все ще моргала на хлопців, але вже забула лік своїм полюбовникам (Коцюб., І, 1955, 69); — Роздарила [роздарувала] наші землі Катерина [друга] графам та князям, своїм полюбовникам… (Гончар, I,1959, 35). Словник української мови в 11 томах