порожнеча

Порожній <�безповітряний> простір, ПОРОЖНИНА, сов. пустота; (душевна) спустошеність; (в очах) бездумність, байдужість; (життя) беззмістовність.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

порожнеча — порожне́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
порожнеча — -і, ж. 1》 Порожній, нічим не заповнений простір. || У фізиці – безповітряний простір, вакуум. || Брак будь-якого наповнення; незаповненість. || Відсутність людей; малолюдність чи безлюддя. || перен. Стан душевної спустошеності, викликаний перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
порожнеча — ПОРОЖНЕ́ЧА, і, ж. 1. Порожній, нічим не заповнений простір. [Руфін (показує на яму від статуї):] Тут статуя стояла Діоніса, тепер тут яма – не спіткнись на неї як-небудь в темряві. – Сю порожнечу що виповнити може?... Словник української мови у 20 томах
порожнеча — по́рожньо в голові́ (у ло́бі) в кого і без додатка. 1. Хто-небудь не може думати про щось, зосередитися на чомусь, згадати щось (від перевтоми, душевного спустошення і т. ін.). (Олена (здавлює голову руками):) Що таке? Де я? Мозок висох! .. Фразеологічний словник української мови
порожнеча — ПОРОЖНЕ́ЧА (порожній, нічим не заповнений простір; порожнє місце всередині чого-небудь), ПОРОЖНИ́НА, ПОРОЖНЯВА, ВА́КУУМ, ПОРОЖНЯ́ розм.; ПУСТОТА́ спец. (всередині чого-небудь суцільного). Ще раз передивися торбу, небоженьку. Словник синонімів української мови
порожнеча — ПОРОЖНЕ́ЧА, і, ж. 1. Порожній, нічим не заповнений простір. [Руфін (показує на яму від статуї):] Тут статуя стояла Діоніса, тепер тут яма — не спіткнись на неї як-небудь в темряві. — Сю порожнечу що виповнити може? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах