1. Словник синонімів української мови

порожнеча

ПОРОЖНЕ́ЧА (порожній, нічим не заповнений простір; порожнє місце всередині чого-небудь), ПОРОЖНИ́НА, ПОРОЖНЯВА, ВА́КУУМ, ПОРОЖНЯ́ розм.; ПУСТОТА́ спец. (всередині чого-небудь суцільного). Ще раз передивися торбу, небоженьку. І ти починаєш порпатися в її порожнечі, ..залазити рукою в усі відділи, підвідділи, секції, кишені (Ю. Андрухович); Прислухавшись, показав (Сашко) рукою на біломуру дзвіницю з чорними порожнинами вікон (Л. Юхвід); З неба сіялась густа мжичка, і вони поховалися під дашок клуні. В її порожняві посвистував вітер (Н. Рибак); — Ціолковський ..пише про таких ефірних істот, котрі живляться лише світлом... живуть навіть у вакуумі... (О. Бердник); Ці частини обидві — тіла і порожня — мають одмінну і навіть цілком протилежну природу (переклад М. Зерова); Про Борщівські печери пишуться дисертації, їх згадують серед найбільших карстових пустот на земній кулі (з газети).

СПУСТО́ШЕНІСТЬ (втрата моральних сил), СПУСТО́ШЕННЯ, ДЕПРЕ́СІЯ, ПОРОЖНЕ́ЧА, ПОРОЖНЯ́ВА. Скільки за ці дні думала та передумала про свого баламута.. Така спустошеність, така самотність, — здається, розірветься душа! (О. Гончар); — Є краса хижа, агресивна, яка підпорядковує собі й поглинає, а взамін дає лише спустошення й розчарування (Є. Гуцало); Тетяна відчула раптом в своїй душі таку порожнечу, ніби ту душу випалено вогнем (А. Шиян). — Пор. 1. пригні́чення.

Джерело: Словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. порожнеча — порожне́ча іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
  2. порожнеча — Порожній <�безповітряний> простір, ПОРОЖНИНА, сов. пустота; (душевна) спустошеність; (в очах) бездумність, байдужість; (життя) беззмістовність. Словник синонімів Караванського
  3. порожнеча — -і, ж. 1》 Порожній, нічим не заповнений простір. || У фізиці – безповітряний простір, вакуум. || Брак будь-якого наповнення; незаповненість. || Відсутність людей; малолюдність чи безлюддя. || перен. Стан душевної спустошеності, викликаний перев. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. порожнеча — ПОРОЖНЕ́ЧА, і, ж. 1. Порожній, нічим не заповнений простір. [Руфін (показує на яму від статуї):] Тут статуя стояла Діоніса, тепер тут яма – не спіткнись на неї як-небудь в темряві. – Сю порожнечу що виповнити може?... Словник української мови у 20 томах
  5. порожнеча — по́рожньо в голові́ (у ло́бі) в кого і без додатка. 1. Хто-небудь не може думати про щось, зосередитися на чомусь, згадати щось (від перевтоми, душевного спустошення і т. ін.). (Олена (здавлює голову руками):) Що таке? Де я? Мозок висох! .. Фразеологічний словник української мови
  6. порожнеча — ПОРОЖНЕ́ЧА, і, ж. 1. Порожній, нічим не заповнений простір. [Руфін (показує на яму від статуї):] Тут статуя стояла Діоніса, тепер тут яма — не спіткнись на неї як-небудь в темряві. — Сю порожнечу що виповнити може? (Л. Укр. Словник української мови в 11 томах