постановляти

Ухвалювати, вирішувати, приймати ухвалу, виносити рішення, (судом) виносити вирок, присуджувати; док. ПОСТАНОВИТИ, (собі) покласти, розсудити, задумати, надумати; (правило) встановити, запровадити.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

постановляти — постановля́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
постановляти — -яю, -яєш, недок., постановити, -новлю, -новиш; мн. постановлять; док. 1》 неперех. Приймати колективну ухвалу, виносити рішення (перев. на зборах, з'їзді і т. ін.). || юр. Здійснюючи слідство, доходити певних висновків, виносити вирок (про судові органи). Великий тлумачний словник сучасної мови
постановляти — Ухвалювати, ухвалити, поухвалювати, схвалювати, схвалити, посхвалювати, прирікати, приректи, поприрікати, ураджувати, урадити, повраджувати Словник чужослів Павло Штепа
постановляти — ПОСТАНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. постано́влять; док. 1. Приймати колективну ухвалу, виносити рішення (перев. на зборах, з'їзді і т. ін.). Словник української мови у 20 томах
постановляти — ВИ́РІШИТИ (роздумуючи, обмірковуючи, зробити певний висновок), ПОСТАНОВИ́ТИ, РІШИ́ТИ, НАДУ́МАТИСЯ, ВИ́МІРКУВАТИ, ВИ́МИСЛИТИ, ВИ́ЗНАТИ, ПОКЛА́СТИ, ПОЛОЖИ́ТИ розм., ПРИСУДИ́ТИ розм., РІШИ́ТИСЯ розм., ПОРІШИ́ТИ розм., НАВА́ЖИТИ розм., НАРА́ЯТИСЯ розм. Словник синонімів української мови
постановляти — ПОСТАНОВЛЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок., ПОСТАНОВИ́ТИ, новлю́, но́виш; мн. постано́влять; док. 1. неперех. Приймати колективну ухвалу, виносити рішення (перев. на зборах, з’їзді і т. ін.). Словник української мови в 11 томах
постановляти — Постановля́ти, -ля́ю, -єш сов. в. постановити, -влю́, -виш, гл. 1) Ставить, поставить. Постановив їх (воли) серед двора до ясел. Г. Барв. 381. Пушку сироту упереду постановляв. АД. II. 24. І рідня, і діти єсть у його, а нікому хрест постановити. Шевч. Словник української мови Грінченка