правило

(граматики) припис, норма, рекомендація; (залізне) принцип, с. закон; (прийняте в гурті) звичай, заведенція; мн. ПРАВИЛА, (шкільні) правильник.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правило — (те, що спрямовує процес) засада, норма, настанова, закон. Словник синонімів Полюги
  2. правило — Чи змінюється значення слів правило, розв’язний, розсильний, торочити, транспорт від зміни наголосу в них? Безперечно. Правило (наголос на першому складі) – положення або зібрання положень; принцип, що ним керуються у співжитті, поведінці тощо. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. правило — пра́вило іменник середнього роду норма, закон прави́ло іменник середнього роду прилад, стерно Орфографічний словник української мови
  4. правило — I [правиело] -ла, м. (на) -л'і (норма, закон) II [правило] -ла (прилад, стерно) Орфоепічний словник української мови
  5. правило — Правило, як правило, як звичайно, як водиться, як заведено У нашій мові широко вживається іменник правило: «Засвоївши якесь граматичне правило, він придумував до нього цілий диктант» (О. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  6. правило — I пр`авило-а, с. 1》 Положення, яким передається якась закономірність, стале співвідношення певних явищ. Правило гвинта спец. — правило визначення якого-небудь руху або вектора в залежності від представлення того... Великий тлумачний словник сучасної мови
  7. правило — 1. припис 2. це див. лінійка Словник чужослів Павло Штепа
  8. правило — ПРАВИ́ЛО, а, с. 1. Пристрій, на якому розпрямляють що-небудь. Старик підійшов до верстата, почав клепати молотком по залізному правилу (І. Микитенко). 2. Пристрій, на якому щось розправляють або за допомогою якого щось розрівнюють, вигладжують. Словник української мови у 20 томах
  9. правило — залі́зне пра́вило перев. чиє. Те, що обов’язково хтось постійно виконує, чого завжди дотримується (про усталені звички, принципи і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
  10. правило — ПРА́ВИЛО (те, чим звичайно керуються у праці, поведінці, співжитті тощо), ЗАСА́ДА, НО́РМА, ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше, ПРО́ПИС рідше, ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт., У́ЗУС книжн., РЕ́ГУЛА заст.; ЗАКО́Н, ЗА́ПОВІДЬ, ВИМО́ГА, КАНО́Н церк., книжн., УСТАНО́ВА заст. Словник синонімів української мови
  11. правило — Пра́вило, -ла, -лу; -вила, -вил прави́ло, -ла; -ви́ла (прилад) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  12. правило — ПРА́ВИЛО, а, с. 1. Положення, яким передається якась закономірність, стале співвідношення певних явищ. Засвоївши якесь граматичне правило, він придумував до нього цілий диктант (Донч., Ю. Васюта, 1950, 90). Словник української мови в 11 томах
  13. правило — Правило, -ла с. 1) Руль. Мнж. 179. Човен без весла й правила. Морд. II. 36. 2) Часть сапожной колодки, клинообразные куски дерева, вставляемые въ голенище. Вас. 161. Де узявся швець і кравець, приніс шило і правило, ще й дратви кінець. Грин. III. 660. Словник української мови Грінченка