1. Словник української мови Грінченка

правило

Правило, -ла

с.

1) Руль. Мнж. 179. Човен без весла й правила. Морд. II. 36.

2) Часть сапожной колодки, клинообразные куски дерева, вставляемые въ голенище. Вас. 161. Де узявся швець і кравець, приніс шило і правило, ще й дратви кінець. Грин. III. 660.

3) Часть походючої ступи. см. ступа. Шух. І. 162.

4) Часть олійниці. (см. олійниця). Шух. І. 163.

5) Часть веретінника. (см.). Шух. І. 149.

6) Въ деревянной стѣнѣ: бревно, идущее право (прямо) отъ угла до угла, не прерываемое окнами или дверями. Шух. І. 90, 91.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. правило — (те, що спрямовує процес) засада, норма, настанова, закон. Словник синонімів Полюги
  2. правило — Чи змінюється значення слів правило, розв’язний, розсильний, торочити, транспорт від зміни наголосу в них? Безперечно. Правило (наголос на першому складі) – положення або зібрання положень; принцип, що ним керуються у співжитті, поведінці тощо. «Уроки державної мови» з газети «Хрещатик»
  3. правило — пра́вило іменник середнього роду норма, закон прави́ло іменник середнього роду прилад, стерно Орфографічний словник української мови
  4. правило — (граматики) припис, норма, рекомендація; (залізне) принцип, с. закон; (прийняте в гурті) звичай, заведенція; мн. ПРАВИЛА, (шкільні) правильник. Словник синонімів Караванського
  5. правило — I [правиело] -ла, м. (на) -л'і (норма, закон) II [правило] -ла (прилад, стерно) Орфоепічний словник української мови
  6. правило — Правило, як правило, як звичайно, як водиться, як заведено У нашій мові широко вживається іменник правило: «Засвоївши якесь граматичне правило, він придумував до нього цілий диктант» (О. «Як ми говоримо» Антоненка-Давидовича
  7. правило — I пр`авило-а, с. 1》 Положення, яким передається якась закономірність, стале співвідношення певних явищ. Правило гвинта спец. — правило визначення якого-небудь руху або вектора в залежності від представлення того... Великий тлумачний словник сучасної мови
  8. правило — 1. припис 2. це див. лінійка Словник чужослів Павло Штепа
  9. правило — ПРАВИ́ЛО, а, с. 1. Пристрій, на якому розпрямляють що-небудь. Старик підійшов до верстата, почав клепати молотком по залізному правилу (І. Микитенко). 2. Пристрій, на якому щось розправляють або за допомогою якого щось розрівнюють, вигладжують. Словник української мови у 20 томах
  10. правило — залі́зне пра́вило перев. чиє. Те, що обов’язково хтось постійно виконує, чого завжди дотримується (про усталені звички, принципи і т. ін.). Фразеологічний словник української мови
  11. правило — ПРА́ВИЛО (те, чим звичайно керуються у праці, поведінці, співжитті тощо), ЗАСА́ДА, НО́РМА, ПРИ́ПИС, ПРИПИСА́ННЯ рідше, ПРО́ПИС рідше, ЗАВЕДЕ́НЦІЯ жарт., У́ЗУС книжн., РЕ́ГУЛА заст.; ЗАКО́Н, ЗА́ПОВІДЬ, ВИМО́ГА, КАНО́Н церк., книжн., УСТАНО́ВА заст. Словник синонімів української мови
  12. правило — Пра́вило, -ла, -лу; -вила, -вил прави́ло, -ла; -ви́ла (прилад) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  13. правило — ПРА́ВИЛО, а, с. 1. Положення, яким передається якась закономірність, стале співвідношення певних явищ. Засвоївши якесь граматичне правило, він придумував до нього цілий диктант (Донч., Ю. Васюта, 1950, 90). Словник української мови в 11 томах