правник

Значення в інших словниках

1. правник — Пра́вни́к: — юрист [46-1;46-2] — юрист, фахівець з правознавства [45] Словник з творів Івана Франка
2. правник — правни́к іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
3. правник — -а, ч. Юрист, фахівець із правознавства. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. правник — ПРАВНИ́К, а́, ч. Юрист, фахівець з правознавства. Група правників .. помалу зосередилась коло судового радника (І. Франко); Доктор Зінгер з фаху був правник – теоретик юриспруденції (Ю. Словник української мови у 20 томах
5. правник — ПРАВНИ́К (фахівець із правознавства, юридичних наук; практичний діяч у галузі права), ПРАВОЗНА́ВЕЦЬ, ЮРИ́СТ, ПРАВОВИ́К розм., ПРАВОВІ́Д заст., ЮРИ́СТА заст. (Фауст:) У філософію я вник, До краю всіх наук дійшов — Уже я й лікар, і правник (переклад... Словник синонімів української мови
6. правник — Правни́к, -ка́; -ники́, -кі́в Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. правник — ПРАВНИ́К, а́, ч., рідко. Юрист, фахівець з правознавства. Група правників.. помалу зосередилась коло судового радника (Фр., VI, 1951, 208); Доктор Зінгер з фаху був правник — теоретик юриспруденції (Смолич, Сорок вісім.. Словник української мови в 11 томах
8. правник — Правни́к, -ка м. Юристъ, правовѣдъ. К. ПС. 41. Желех. Словник української мови Грінченка