прудкий

Швидкий, хуткий, бистрий, (як стріла) нестримний, сов. стрімкий; (хто) меткий, моторний, прудконогий, прудкобіжний; (до чого) здібний, спритний.

Джерело: Практичний словник синонімів української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

прудкий — прудки́й прикметник Орфографічний словник української мови
прудкий — див. жвавий; швидкий Словник синонімів Вусика
прудкий — -а, -е. 1》 Який має велику швидкість, прискорений темп (про рух, дію і т. ін.); стрімкий. Прудкий танок. || Який здійснюється швидко, раптово. || Який дуже швидко рухається, переміщується, летить, тече і т. ін. у просторі. Великий тлумачний словник сучасної мови
прудкий — ПРУДКИ́Й, а́, е́. 1. Який має велику швидкість, прискорений темп (про рух, дію і т. ін.); стрімкий. – Ой, ступай, ступай, гнідий коню, Прудкою ступою (з народної пісні); Від прудкої ходи Остапові зробилося душно (М. Словник української мови у 20 томах
прудкий — ЖВА́ВИЙ (про очі, погляд, обличчя — який часто змінює свій вираз), РУХЛИ́ВИЙ, ЖИВИ́Й, ШВИДКИ́Й, МЕТКИ́Й, БИ́СТРИЙ розм., ПРУДКИ́Й розм., ПРОВО́РНИЙ розм. (про очі, погляд). Її жваве личко пожурнішало на якусь мить (Є. Гуцало); Вужчають і світлішають.. Словник синонімів української мови
прудкий — Прудки́й, -ка́, -ке́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
прудкий — Прудки́й, -а́, -е́ Быстрый, скорый. Прудка річка. Прудка коза. Левиц. І. 92. Прудка дуже! за поріг не вийдеш, умреш. Шевч. Словник української мови Грінченка