ревнувати

Значення в інших словниках

1. ревнувати — Нарікати, жалуватися [XII] Словник з творів Івана Франка
2. ревнувати — ревнува́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
3. ревнувати — -ую, -уєш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). || Вважати кого-небудь своїм суперником (своєю суперницею) в коханні. || Тяжко переживати, страждати через те, що хтось виявляє більшу прихильність до кого-, чого-небудь іншого. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. ревнувати — РЕВНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., кого і без прям. дод. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). [Кіндрат Антонович:] Ревнувала ти мене, а я тебе за те не гладив по головці [голівці] (М. Словник української мови у 20 томах
5. ревнувати — Ревнува́ти, -ну́ю, -ну́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
6. ревнувати — РЕВНУВА́ТИ, у́ю, у́єш, недок., перех. і без додатка. Відчувати ревнощі (у 1 знач.). [Кіндрат Антонович:] Ревнувала ти мене, а я тебе за те не гладив по головці (Кроп. Словник української мови в 11 томах
7. ревнувати — Ревнува́ти, -ну́ю, -єш гл. Ревновать. Гриця кохала та й ревнувала. Чуб. V. 431. Я вже не плачу тепер, я вже не ревную, та й не кохаю. МВ. ІІ. 151. Словник української мови Грінченка