рецидив
Вороття, поворот, (тифу) повернення, повторення; ЮР. повторне скоєння злочину; мн. РЕЦИДИВИ, (поганства) залишки, пережитки.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рецидив — рециди́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- рецидив — -у, ч. 1》 мед. Повернення або повторення хвороби в типовій формі зразу після одужання або в період одужання. 2》 Повторний вияв чого-небудь. 3》 юр. Повторне (чи неодноразове) вчинення злочину. Великий тлумачний словник сучасної мови
- рецидив — Наворот, зворот, повтор Словник чужослів Павло Штепа
- рецидив — РЕЦИДИ́В, у, ч. 1. мед. Повернення або повторення хвороби в типовій формі відразу після одужання або в період одужання. Особливо небезпечні для здоров'я дитини наступні приступи (рецидиви) хвороби [ревматизму]... Словник української мови у 20 томах
- рецидив — рециди́в (від лат. recidivus – той, що відновлюється) 1. Повернення хвороби, її повторення в типовій формі зразу після одужання або в період одужання. 2. юрид. Повторне (чи не одноразове) вчинення злочину. 3. Повернення, повторення будь-якого явища після удаваного його зникнення. Словник іншомовних слів Мельничука
- рецидив — Повернення до злочинної діяльності, повторне вчинення певного злочину особою, раніше покараною за подібне правопорушення. Універсальний словник-енциклопедія
- рецидив — Рециди́в, -ву; -ди́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рецидив — РЕЦИДИ́В, у, ч. 1. мед. Повернення або повторення хвороби в типовій формі зразу після одужання або в період одужання. Особливо небезпечні для здоров’я дитини наступні приступи (рецидиви) хвороби [ревматизму]... Словник української мови в 11 томах
- рецидив — рос. рецидив повторне здійснення злочину особою, яка раніше відбула покарання за такий самий або за інший злочин. Eкономічна енциклопедія