1. Словник української мови в 11 томах

рецидив

РЕЦИДИ́В, у, ч.

1. мед. Повернення або повторення хвороби в типовій формі зразу після одужання або в період одужання.

Особливо небезпечні для здоров’я дитини наступні приступи (рецидиви) хвороби [ревматизму], оскільки з кожним новим приступом посилюються зміни в серці (Наука.., 2, 1960, 44);

[Психіатр :] Ви казали, що се [захворювання] у неї не довго було? [Олімпіада Іванівна:] Так, з місяць, і минуло одразу, як рукою зняло. [Психіатр:] І більш не було рецидивів? (Л. Укр., II, 1951, 65).

2. Повторний вияв чого-небудь.

Пізніше корила [Любов Прохорівна] себе за ці рецидиви старих залишків віри у сни, в загадування на щастя (Ле, Міжгір’я, 1953, 399);

Цілком закономірною і зрозумілою стає та хвиля обурення, яка знялася серед нашої радянської громадськості проти рецидивів українського буржуазного націоналізму… (Донч., VI, 1957, 588).

3. юр. Повторне (чи неодноразове) вчинення злочину.

Кримінальний рецидив не має в нашій країні скільки-небудь великого поширення, бо переважна частина осіб, засуджених за свій перший злочин, після відбуття покарання не повертається до злочинної діяльності і веде чесне трудове життя (Ком. Укр., 9, 1966, 23).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рецидив — рециди́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
  2. рецидив — Вороття, поворот, (тифу) повернення, повторення; ЮР. повторне скоєння злочину; мн. РЕЦИДИВИ, (поганства) залишки, пережитки. Словник синонімів Караванського
  3. рецидив — -у, ч. 1》 мед. Повернення або повторення хвороби в типовій формі зразу після одужання або в період одужання. 2》 Повторний вияв чого-небудь. 3》 юр. Повторне (чи неодноразове) вчинення злочину. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рецидив — Наворот, зворот, повтор Словник чужослів Павло Штепа
  5. рецидив — РЕЦИДИ́В, у, ч. 1. мед. Повернення або повторення хвороби в типовій формі відразу після одужання або в період одужання. Особливо небезпечні для здоров'я дитини наступні приступи (рецидиви) хвороби [ревматизму]... Словник української мови у 20 томах
  6. рецидив — рециди́в (від лат. recidivus – той, що відновлюється) 1. Повернення хвороби, її повторення в типовій формі зразу після одужання або в період одужання. 2. юрид. Повторне (чи не одноразове) вчинення злочину. 3. Повернення, повторення будь-якого явища після удаваного його зникнення. Словник іншомовних слів Мельничука
  7. рецидив — Повернення до злочинної діяльності, повторне вчинення певного злочину особою, раніше покараною за подібне правопорушення. Універсальний словник-енциклопедія
  8. рецидив — Рециди́в, -ву; -ди́ви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  9. рецидив — рос. рецидив повторне здійснення злочину особою, яка раніше відбула покарання за такий самий або за інший злочин. Eкономічна енциклопедія