1. Словник української мови в 11 томах

рецидивний

РЕЦИДИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до рецидиву.

Найскладнішим і найвідповідальнішим завданням адміністративних органів є попередження рецидивної злочинності і злочинності неповнолітніх (Ком. Укр., 9, 1966, 22).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рецидивний — рециди́вний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рецидивний — [реициедиўнией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. рецидивний — -а, -е. Стос. до рецидиву. Рецидивна злочинність. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. рецидивний — РЕЦИДИ́ВНИЙ, а, е. Стос. до рецидиву. Найскладнішим і найвідповідальнішим завданням адміністративних органів є попередження рецидивної злочинності і злочинності неповнолітніх (з публіц. літ.). Словник української мови у 20 томах