рядовий
Простий, звичайний, сірий, пересічний; (факт) буденний; (працівник) не керівний, не провідний; ЯК ІМ. солдат; ЗСТ. черговий, наступний.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- рядовий — рядови́й 1 прикметник пересічний; не провідний рядови́й 2 іменник чоловічого роду, істота солдат Орфографічний словник української мови
- рядовий — [р'адовий] м. (на) -вому/-доув'ім, мн. -доув'і Орфоепічний словник української мови
- рядовий — -а, -е. 1》 Який нічим не вирізняється з-поміж інших, не має яких-небудь специфічних особливостей; простий, звичайний. || Буденний, звичайний. 2》 Який не перебуває на керівній посаді, не провідний. || у знач. ім. рядовий, -вого... Великий тлумачний словник сучасної мови
- рядовий — (людина) звичайний, посполітий, чорнороб, див. солдат, жовнір, ратоборець Словник чужослів Павло Штепа
- рядовий — РЯДОВИ́Й, а, е. 1. Який нічим не виділяється з-поміж інших, не має яких-небудь специфічних особливостей; простий, звичайний. Високе нічим особливим не відзначалося: було собі рядовим селом, нічим не кращим і не гіршим від усіх інших сіл в області (Ю. Словник української мови у 20 томах
- рядовий — ЗВИЧА́ЙНИЙ (який нічим не виділяється серед інших, нічим не примітний), НОРМА́ЛЬНИЙ, РЯДОВИ́Й, ПРО́СТИ́Й, ПЕРЕСІ́ЧНИЙ, ПРОЗАЇ́ЧНИЙ, АБИ́ЯКИЙ рідше, ОРДИНА́РНИЙ книжн., УЗУА́ЛЬНИЙ книжн., ОБИЧА́ЙНИЙ заст., РОЗХО́ЖИЙ заст. Словник синонімів української мови
- рядовий — Рядо́ви́й, -ва́, -ве́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- рядовий — РЯДОВИ́Й, а, е. 1. Який нічим не виділяється з-поміж інших, не має яких-небудь специфічних особливостей; простий, звичайний. Високе нічим особливим не відзначалося: було собі рядовим селом, нічим не кращим і не гіршим від усіх інших сіл в області (Збан. Словник української мови в 11 томах
- рядовий — Рядовий, -а, -е 1) Обычный, обыкновенный. 2) Рядовой. Рядовий козак його доганяє. КС. 1884. І. 37. Ой ви, сотники і полковники і козаки рядовії. КС. 1882. ХП. 513. 3) Очередной, слѣдующій по порядку. Рядову чарку піднести. Словник української мови Грінченка