рядовий

РЯДОВИ́Й, а, е.

1. Який нічим не виділяється з-поміж інших, не має яких-небудь специфічних особливостей; простий, звичайний.

Високе нічим особливим не відзначалося: було собі рядовим селом, нічим не кращим і не гіршим від усіх інших сіл в області (Ю. Збанацький);

Те, за що рядовий студент платив наполегливим щоденним студіюванням, безсонними ночами перед екзаменами, Федь Шостенко схоплював на льоту (Ю. Шовкопляс);

У перший же день стажування у моєму кабінеті-підсобці побувало безліч прохачів. Як рядових, так і сановних (із журн.);

// Буденний, звичайний.

Рядовий день у календарі.

2. Який не перебуває на вищому соціальному щаблі.

Встановлюються також компенсації та пільги особам начальницького та рядового складу органів внутрішніх справ і служби безпеки, котрі виконують роботи на Чорнобильській АЕС (з газ.);

Дорожити честю хлібороба повинні і рядові і керівні працівники (з публіц. літ.);

Фольклор чітко відобразив соціальну неоднорідність запорізького козацтва, віддаючи всі симпатії рядовим запорожцем та тим представникам козацької старшини, що стояли на боці козацьких мас і трудового народу (із журн.);

// у знач. ім. рядови́й, во́го, ч. Той, хто не перебуває на керівній посаді, не є провідним працівником.

3. військ. Який не належить до командного складу.

Три роки плавав Соймонов рядовим матросом на голландському кораблі (з наук.-попул. літ.);

Начальники і комісари дивізій нарівні з рядовими бійцями ходили в атаки, не шкодуючи життя (О. Гончар);

// у знач. ім. рядови́й, во́го, ч. Найнижче військове звання; солдат.

Навіть безводні, безрадісні азіатські степи, де страждав, мучився, але не каявся рядовий Оренбурзького лінійного полку Тарас Шевченко, живили його як поета (М. Рильський).

4. с. г. Те саме, що рядко́ви́й.

У Донецькій області найбільш поширене рядове висівання. На Приазов'ї – перехресне, діагонально-перехресне (із журн.).

5. заст. Черговий, наступний по порядку.

Наламала паляниці, рядову підносить (Сл. Б. Грінченка).

6. діал. Рядняний.