1. Словник української мови у 20 томах

рядняний

РЯДНЯ́НИЙ, а, е.

Прикм. до рядни́на 1.

Сплюнувши в руки, міцно вчепився [Митрофан] ними в рядняні цупкі гузирі (О. Гончар);

// Зробл., пошитий з ряднини.

Тримаю в руках рядняну торбину, вона обтягує мої руки донизу (Ю. Збанацький);

// у знач. ім. рядня́не, ного, с. Те, що зроблене або пошите з ряднини.

– Помиляєшся ти, небого! Не в тім розкіш, що сьогодні шерстяне, а завтра рядняне, а в тім, що завжди є те, чого треба (Л. Яновська).

Джерело: Словник української мови (СУМ-20) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. рядняний — рядня́ний прикметник Орфографічний словник української мови
  2. рядняний — -а, -е. Прикм. до ряднина 1). || Зробл., пошитий з ряднини. || у знач. ім. рядняне, -ного, с. Те, що зроблене або пошите з ряднини. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. рядняний — Рядня́ний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  4. рядняний — РЯДНЯ́НИЙ, а, е. Прикм. до рядни́на 1. Сплюнувши в руки, міцно вчепився [Митрофан] ними в рядняні цупкі гузирі (Гончар, II, 1959, 152); // Зробл., пошитий з ряднини. Тримаю в руках рядняну торбину, вона обтягує мої руки донизу (Збан. Словник української мови в 11 томах
  5. рядняний — Рядняний, -а, -е Сдѣланный изъ дерюги. На Ковалівці усе дівки да убогії, кроїли дари ряднянії. Чуб. III. 115. Словник української мови Грінченка