самовбивця

Значення в інших словниках

1. самовбивця — самовби́вця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
2. самовбивця — -і, ч. і ж. Те саме, що самогубець. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. самовбивця — САМОВБИ́ВЦЯ, і, ч. і ж. Те саме, що самогу́бець. – Як самовбивцю, поховали її саму собі в глухому кінці кладовища, на голій місцині (А. Тесленко); [Артур (ідучи):] Ви навіть самі не уявляєте, що ви розбомбили, Рандольф Крауфорд. Ви – живий самовбивця (В. Собко). Словник української мови у 20 томах
4. самовбивця — САМОГУ́БЕЦЬ (той, хто сам позбавив себе життя), САМОГУ́БЦЯ, САМОВБИ́ВЕЦЬ, САМОВБИ́ВЦЯ. Словник синонімів української мови
5. самовбивця — САМОВБИ́ВЦЯ, і, ч. і ж. Те саме, що самогу́бець. — Як самовбивцю, поховали її саму собі в глухому кінці кладовища, на голій місцині (Тесл., З книги життя, 1949, 140); [Артур (ідучи):] Ви навіть самі не уявляєте, що ви розбомбили, Рандольф Крауфорд. Ви — живий самовбивця (Собко, П’єси, 1958, 94). Словник української мови в 11 томах