самовбивця
самовби́вця
-і, ч. і ж.
Те саме, що самогубець.
Джерело:
Великий тлумачний словник сучасної української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- самовбивця — самовби́вця іменник жіночого роду, істота Орфографічний словник української мови
- самовбивця — див. САМОГУБЕЦЬ. Словник синонімів Караванського
- самовбивця — САМОВБИ́ВЦЯ, і, ч. і ж. Те саме, що самогу́бець. – Як самовбивцю, поховали її саму собі в глухому кінці кладовища, на голій місцині (А. Тесленко); [Артур (ідучи):] Ви навіть самі не уявляєте, що ви розбомбили, Рандольф Крауфорд. Ви – живий самовбивця (В. Собко). Словник української мови у 20 томах
- самовбивця — САМОГУ́БЕЦЬ (той, хто сам позбавив себе життя), САМОГУ́БЦЯ, САМОВБИ́ВЕЦЬ, САМОВБИ́ВЦЯ. Словник синонімів української мови
- самовбивця — САМОВБИ́ВЦЯ, і, ч. і ж. Те саме, що самогу́бець. — Як самовбивцю, поховали її саму собі в глухому кінці кладовища, на голій місцині (Тесл., З книги життя, 1949, 140); [Артур (ідучи):] Ви навіть самі не уявляєте, що ви розбомбили, Рандольф Крауфорд. Ви — живий самовбивця (Собко, П’єси, 1958, 94). Словник української мови в 11 томах