самота

Значення в інших словниках

1. самота — самота́ іменник жіночого роду Орфографічний словник української мови
2. самота — [самота] -ти, д. і м. -моут'і Орфоепічний словник української мови
3. самота — -и, ж. 1》 Стан за знач. самітний, самотній; самотність. || Гостре відчуття відокремленості, ізольованості від кого-, чого-небудь. 2》 у знач. присл. самотою. Без нікого; наодинці. || Без сім'ї, рідних, близьких, друзів; сам. || Окремо від інших; осібно. Великий тлумачний словник сучасної мови
4. самота — САМОТА́, и́, ж. 1. Стан за знач. самі́тни́й, само́тній; самотність. Всі радили Мотрі йти до Семена .. Мотря згоджувалась, але не виказувала цього ясно, хоч їй самій хотілось позбутися самоти (М. Коцюбинський); Я любила самоту, мамо. Словник української мови у 20 томах
5. самота — САМО́ТНІСТЬ (стан самотнього, одинокого), САМОТА́, САМОТИ́НА, ІЗОЛЬО́ВАНІСТЬ, ОДИНО́КІСТЬ. Нудьга, самотність. Живим словом ні з ким перекинутись (О. Гончар); Всі дороги і стежки завалені снігом, — чуття голоду, самоти та одинокості придавлювало душу (І. Франко). Словник синонімів української мови
6. самота — Самота́, -ти́, -ті́ Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
7. самота — САМОТА́, и́, ж. 1. Стан за знач. самі́тни́й, само́тній; самотність. Всі радили Мотрі йти до Семена.. Мотря згоджувалась, але не виказувала цього ясно, хоч їй самій хотілось позбутися самоти (Коцюб., І, 1955, 44); Я любила самоту, мамо. Словник української мови в 11 томах
8. самота — Самота, -ти ж. Уединеніе, одиночество. К. ЧР. 426. Рудч. Чп. 253. на самоті. Наединѣ. Кобза на самоті, схилившись на стіл, облився гіркими сльозами. Стор. МПр. 59. самото́ю. Въ одиночку, одиноко. К. ДС. 14. Злапали Швачку та й самотою, та до Львова віддали. Гол. І. 17. Словник української мови Грінченка