силюета
СИЛУЕТ сов., контур, обрис, зарис; (коротке оповідання) ЛІТ. образок, шкіц, новелетка; сильветка; п! ТІНЬ.
Джерело:
Практичний словник синонімів української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- силюета — Обрис, див. контур Словник чужослів Павло Штепа
- силюета — силюе́та силует, постать (ст): Незабутня силюета з похиленою головою, в окулярах, з цікавим для карикатури носом і купою книжок під пахвою. Буйна, недбала чуприна і саркастичне: “Цілую руці!”. Лексикон львівський: поважно і на жарт
- силюета — Силюе́та, -ти; -е́ти, -тів (фр. la silhouette) Правописний словник Голоскевича (1929 р.)