справджувати

Значення в інших словниках

1. справджувати — спра́вджувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
2. справджувати — -ую, -уєш, недок., справдити, справджу, справдиш, док., перех. Запроваджувати, втілювати в життя, робити дійсним, реальним. || Виконувати, робити і т. ін. що-небудь. || перех. і неперех. Своїми діями, вчинками і т. ін. відповідати чому-небудь, бути гідним чогось; виправдовувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
3. справджувати — СПРА́ВДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРА́ВДИ́ТИ, спра́вджу́, спра́вди́ш, док., що. Запроваджувати, втілювати в життя, робити дійсним, реальним. Самі вони ніколи не думали, не гадали. За них думала мати, а справджували її думку бородаєвці та піщани... Словник української мови у 20 томах
4. справджувати — ВИПРАВДО́ВУВАТИ що (бути відповідним чомусь, бути гідним чогось), ВИПРА́ВДУВАТИ, СПРА́ВДЖУВАТИ, ВІДПОВІДА́ТИ чому. — Док.: ви́правдати, спра́вдити. Вчений же за своєю природою повинен прагнути нових знань, інакше він не виправдовує свого призначення (П. Словник синонімів української мови
5. справджувати — СПРА́ВДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРА́ВДИ́ТИ, спра́вджу́, спра́вди́ш, док., перех. Запроваджувати, втілювати в життя, робити дійсним, реальним. Самі вони ніколи не думали, не гадали. Словник української мови в 11 томах